Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

але йому було відмовлено, а король, його дядько, перебував у від’їзді. Тоді він спробував дістати дозвіл проникнути у в’язницю, щоб побачити Маргарет. Але він переконався, що ні його високе звання, ні влада, ні навіть гроші не можуть відчинити перед ним двері в’язниці. Це був наказ королеви, і Морелла зрозумів, що йому доведеться зіткнутися в цій справі з Ізабеллою як з ворогом. Думка про помсту не полишала його, і він розпочав пошуки Інеси та отця Енріке із Мотріля. Але врешті-решт він з’ясував, що Інеса зникла — ніхто нічого не знав про неї, а святий отець був у безпеці в стінах інквізиції, звідки він з властивою йому обачністю вважав за краще не виходити і куди жоден мирянин, яке б високе становище він не посідав, не міг проникнути, щоб накласти руку на служителя інквізиції. Отже, розгніваний та розчарований, Морелла скликав адвокатів і друзів на раду і почав готуватися до захисту проти звинувачення, яке, як він розумів, буде йому пред’явлене, але все ще сподівався, що є нагода повернути Маргарет. У нього залишалася одна карта, яку він вирішив пустити в хід. Він знав, що Кастелл єврей, який протягом багатьох років маскувався під христинина, а для таких у Севільї не було пільг. Можливо, ціною порятунку її батька він зуміє завоювати Маргарет. Тепер він її кохав ще палкіше, ніж будь-коли.

Він ладний був зараз скористатися з будь-чого, аби не допустити, щоб Маргарет вийшла заміж за його суперника Пітера Брума. До того ж була ще надія, що Пітера засудять до тюремного ув’язнення, а може, й до страти за вбивство солдата ермандади.

Отже, Морелла підготувався до серйозної боротьби і став чекати приїзду до Севільї Бетті, оскільки він не міг йому запобігти.

Розділ XXI
БЕТТІ ВИКЛАДАЄ СПРАВУ

Минуло сім днів, протягом яких Маргарет і її батько спокійно перебували у в’язниці, де, по правді кажучи, вони почувалися швидше гостями, ніж в’язнями. їм дозволялося приймати відвідувачів. Серед цих відвідувачів був і Хуан Бернальдес, який повідомляв їм про все, що відбувалося за стінами тюрми. Через нього вони послали гінців зустріти й попередити Бетті про суд, де вирішуватиметься її справа.

Незабаром гінці повернулися зі звісткою, що маркіза Морелла їде до Севільї в супроводі величезного почту з неймовірною пишністю, що вона вдячна за повідомлення й сподівається захистити себе.

Довідавшись про це, Кастелл од подиву вирячив очі, а Маргарет розреготалась. Хоча вона й не знала всього, та була впевнена, що якимось побитом Бетті вдалося підкорити Морелла, тому не так-то легко буде з нею розправитись. Одначе Маргарет не могла собі уявити, звідки в Бетті взявся такий почет. Вона весь час потерпала, що на Бетті можуть напасти чи скривдити її, й написала королеві листа, благаючи захистити Бетті.

Не минуло й години, як Маргарет одержала відповідь, де повідомлялося, що її кузина перебуває під королівським захистом і що надіслано ескорт для її супроводження та охорони від будь-яких замахів. Королева також писала, що для зручності цю даму поселять у фортеці за Севільєю, яка охоронятиметься І вдень і вночі. Звідти її привезуть на суд.

Пітера і далі тримали окремо від Маргарет і Кастелла, але щодня опівдні їм дозволяли зустрічатися в оточеному стінами саду при в’язниці, де вони скільки завгодно могли розмовляти. Тут же він разом з іншими в’язнями щодня відпрацьовував бій на мечах, застосовуючи замість мечів палиці. Крім того, йому дозволили користуватися конем, на якому він приїхав із Гранади. Пітер улаштовував турнірні бої з комендантом та іншими офіцерами й довів, що він тут найсильніший за всіх. Він займався всім цим з захопленням, пристрасно — Маргарет переповіла йому натяк королеви, і Пітер вирішив повернути колишню силу, досконало опанувати будь-яку зброю, що існувала в Іспанії.

Так минав час, поки одного разу комендант не оголосив їм, що суд над Пітером призначено на завтра і що вони мають його супроводжувати до палацу, аби дати свідчення. Бернальдес пояснив у записці, що король повернувся і разом з королевою буде на суді, що їхня справа викликала багато пересудів у Севільї. Всі цікавляться подробицями одруження Морелла, про яке ширяться різні чутки.

Бернальдес писав також: він майже не сумнівається, що Маргарет і Кастелла звільнять, що корабель готовий, капітан чекає їхніх вказівок, а щодо шансів Пітера, то він нічого не може сказати певного, бо все залежатиме від того, як подивиться король на його злочин — адже Морелла хоч і невизнаний, а все-таки племінник короля, і той до нього ставиться прихильно.

Маргарет і Кастелл спустилися в сад. Пітер щойно повернувся після кінних змагань, розпашілий од швидкої їзди, мав дуже мужній і гарний вигляд. Маргарет узяла його за руку й, прогулюючись з ним, розповідала новини.

— Я радий! — вигукнув Пітер. — Чим швидше ця справа почнеться, тим швидше вона закінчиться. Але ось що, люба, — посерйознішав Пітер, — Морелла в Іспанії має великий вплив, а я порушив закон цієї країни, тож ніхто не знає, чим це все скінчиться. Мене можуть засудити до смерті, чи до ув’язнення, чи, може, коли мені дадуть можливість, я загину в бою. В будь-якому випадку нас розлучать на час чи назавжди. Якщо це станеться, я благаю тебе не залишатися тут ні задля спроби врятувати мене, ні з якоїсь іншої причини. Адже поки ти в Іспанії, Морелла ніколи не полишить своїх намірів заволодіти тобою. В Англії ти будеш у безпеці.

Почувши це, Маргарет заридала — думка про те, що може статися з Пітером, приводила її до розпачу.

— Я у всьому коритимусь тобі, прошепотіла вона, — але я не можу залишити тебе, дорогий мій, поки ти живий! А коли, в разі злого випадку, ти помреш, чого бог не допустить, хіба я зможу жити без тебе? Тоді я піду за тобою.

— Я не хочу цього, — відповів Пітер, — я хочу, щоб ти прожила все життя й прийшла