Читати книгу - "Дивла. Серія книг, LesykLab"

Єва згадувала свою розмову з Дзіном. Його гомін нагадував пташиний щебет, але в словах лунав смуток. Навіть безнадійність.

– Дзін сказав, що його сестра Дарія померла. А де тепер Арія, він не знав і шукав її, – повідомила Єва.

Її слова схвилювали присутніх сируліанців. Багато хто почав жваво перемовлятися між собою.

– Дарія відвідала нас багато років тому, питала поради, – сказав Антикв. – Вона тоді погано почувалася.

- Ми намагалися зцілити її, але нічого не вийшло, - підхопила Сот. – І ми надіслали послання королю Охо.

- За кілька днів сюди прибув Лорок, - продовжував Антикв. – Вони разом залишили наше село, і тут їх більше ніколи не бачили.

- Ми не знали, що вона покинула цей світ, - сказала Сот і підняла розкриту долоню. - Сподіваюся, її дух знайшов спокій.

Вся рада повторила її жест і промовила хором:

- Дух знайшов спокій.

- Ви повинні негайно вирушати в дорогу, попередити Арію і допомогти альціонам, - підсумував Антикв і жестом покликав Галелля. - Знайди, будь ласка, Хекель. Нехай він якнайшвидше підготує шатл для Ровендера, Єви Дев'ять та її сестри.

Галелль вийшов, і вони почали розходитися. Єва та Ровендер допомогли Антикву забратися на його ширяючий диск і слідом за вождем покинули хатину. Вони разом пройшли до центру Фаунаса. Тепер, коли настала ніч, село висвітлювали сотні підвісних ліхтариків.

- Єва Дев'ять, - сказав Антикв і взяв дівчинку за руку. - Багато чого з того, що я дізнався сьогодні, дуже сумно, але найбільше я шкодую, як мій клан прийняв тебе. Чи вибачиш ти нас?

- Звичайно, - посміхнулася Єва. - Я така щаслива, що Рові повернувся додому.

- Ти молодець, Єва. - Ровендер сів навпочіпки і поклав руки їй на плечі. – Мій дух сьогодні дуже зцілився. Я радий, що ти була свідком цього.

Єва міцно обійняла друга. Біля входу в хатину старійшин вона побачила Єву Вісім, яка спостерігала за ними. Єва посміхнулася сестрі, але в темряві не розгледіла, чи посміхнулася та у відповідь.

Низькочастотний вібруючий шум долинув звідкись зверху. Над верхівками дерев завис незграбний повітряний корабель з випуклим лобовим склом. Здвоєні двигуни шатла працювали напрочуд тихо в порівнянні з галасливим двигуном «Біжу». Жителі села розступилися, і судно приземлилося на центральній площі. З нього з'явився скуйовджений усміхнений пілот-сіруліанець.

- Хекель, якого ти знаєш з тих пір, як ви були німфами, відвезе вас до Лакуса, - сказав Антикв Ровендеру.

- Шаттл заправлений і готовий до вильоту, Ровендер. Вирушимо, як тільки скажеш, - відзвітував Хекель.

- Не уявляю, що ти зробила, Дев'ять, але це спрацювало. Я думала, нам кришка, – промовила Вісім, стаючи поряд із молодшою ​​сестрою. Вони обидві спостерігали за жвавою бесідою Ровендера та Хекеля. - Схоже, твоєму приятелю Ровендер випав щасливий шанс повернутися додому. Пощастило йому.

- Нам також, - додала Єва. Вона взяла вісім за руку.

Вісім опустила погляд на їхні зчеплені долоні і сказала:

– А ви з ним досить близькі.

- Ага, - відповіла Єва. – Ми багато пережили разом. Коли Матр загинула, він пообіцяв, що ніколи мене не залишить.

Єва Вісім мовчки дивилася, як Ровендер прощається із побратимами.

Хтось поплескав дівчинку по плечу. Обидві сестри обернулися і побачили Галелля, що простягав їм свою звукову рушницю з зарядним пристроєм.

- Це тобі, Єва Дев'ять. Нехай захистить вас усіх.

- Дякую, Галелль, - сказала Єва і передала важку зброю старшій сестрі. – Сподіваюся, нам не доведеться ним скористатися.

– Я шкодую про те, як вчинив із вами. Будь ласка, вибач мені у своєму серці.

- Звичайно, - відповіла Єва.

Тут до дівчинки підійшла Сот і взяла її за руку.

– Ми від щирого серця дякуємо тобі за повернення додому Надео, що нині спочив. Моє життя стало багато багатшим тепер, коли наші шляхи перетнулися, Єва Дев'ять. Сподіваюся, ваша мандрівка буде благополучною. - Вона повісила на шию Єви плетений шнурок, на якому бовталася скляна посудина, наполовину наповнена якимось пилом. – Це земля з нашої рідної планети. Згадуй у своїх подорожах, що будинок завжди з тобою, що ти скрізь – удома.

- Дякую, Сот, - сказала Єва і сховала талісман під комбінезон. - Я берегтиму його.

Єва та її сестра піднялися в шатл. Ровендер зупинився унизу трапа.

- Сину мій, - сказав Антикв, простягаючи до нього руки. - Сьогодні ти багато чого навчив цього старого перед тобою. – (Ровендер обійняв батька.) – Пробач мені, – прошепотів Антикв. - Нічого, що темрява знову огортає наш світ; мені сьогодні набагато світліше - я можу знову обійняти тебе.

- Мені теж, тату. Мені теж, – відповів Ровендер.

- Мені відомо, що дух твоєї матері радіє, бачачи нас зараз.

- Я теж відчуваю це, - посміхнувся Ровендер.

- Можливо, частина альціонів захоче перебратися сюди до нас? – припустив Антикв. – Ми, звичайно, не на узбережжі, але зате осторонь загрози… поки що.