Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

І адже найголовнішого Настя не знала.

Дівчина мовчала, даючи батькові час на перетравлення інформації. Для нього це стало ударом. Чоловік потягнувся до внутрішньої кишені, вийняв звідти сигару і підкурив. Засуджує він її? Спопелить зараз поглядом, назвавши зрадницею сім'ї? У бідної Насті піт по спині котився градом. Через кілька хвилин Віталій Олегович раптом заговорив, але зовсім не те, що вона очікувала почути.

- Пробач мені, доню! - в глибоких сірих очах оселилося таке почуття провини, що Настя оторопіла.

- Що пробачити, тату?

- Те, що не вберіг. Сліпо вірив йому. Не зрозумів. Не прочитав по твоїх очах. І найголовніше те, що ти тепер в пастці, - голос батька буквально тремтів, просочений смутком.

- Тату, до чого тут ти? - Настя присунулася ближче, проводячи кінчиками пальців по сумному обличчу. Серце боляче стислося. - Я сама в усьому винна. Тільки я.

- До того. Якби я не продав акції Віктору, нічого б не було. Але найголовніше ... - чоловік важко зітхнув і подивився в чисті очі кольору літнього листя. - Найголовніше, що я пообіцяв йому ще п'ятнадцять відсотків акцій в заповіті.

Останні слова прозвучали, як грім серед ясного неба. У Насті волосся стало дибки на потилиці.

- Що? - запитала ледь чутно.

Віталій Олегович важко опустив голову на руку, ховаючи погляд від дочки.

- Так. Ти завжди говорила, що тебе не цікавить компанія. А він так завзято кинувся мені допомагати. Цікавився весь цей час успіхами, твердив, що якщо потрібні ще фінанси, то допоможе обов'язково. І я, дурень, пообіцяв, що залишу йому ще п'ятнадцять відсотків, тобі дістанеться решта. Вважав, ви одна сім'я. Ділити вам нема чого. А коли Лексі виросте, компанія перейде їй в будь-якому випадку.

Настя не могла повірити в почуте. Так ось чому Свіридов так вчепився в неї. І забороняв говорити батькові що-небудь. Йому просто потрібна компанія. Повністю. Господи ...

Дівчина встала, відчуваючи, як здавлює груди. Всі ці муки, погрози і шантаж тільки заради компанії ...

- Пробач мені, Насте, - прозвучало так несамовито, що Насті навіть стало шкода батька. Як йому зараз? Знати, що являєшся причиною страждання власної дитини? Та гіршого і ворогу не побажаєш. Настя сіла перед ним на коліна.

- Тату, послухай. Ти не винен. Ти просто вірив йому, як і я. Він вміє пустити пил в очі і змусити повірити в те, чого не існує.

- Це не виправдання. Але, Настя, я віддам йому цю компанію сьогодні ж, тільки б ви з Алексією були вільні.

- Ні! - твердо сказала дочка. - Ти не зробиш цього! Тому що тоді вийде, що він переміг. І більш того, я не впевнена, що він все одно відпустить Лексі. У нього на неї свої плани. Нам потрібно зробити так, щоб акції були продані. Ми не дозволимо йому забрати у тебе компанію, чуєш?

- Але як ми це зробимо?

- Не знаю. Але зробимо! Я не прощу собі, якщо йому дістанеться справа нашої родини.

Віталій важко зітхнув, довго щось обмірковуючи.

- Але це означає, що тобі доведеться терпіти його поведінку ще якийсь час, - в очах приреченість майнула, але Настя поспішила його заспокоїти.

- Я потерплю, тату. Тепер ти знаєш, і вдвох буде простіше. Ми придумаємо щось і залишимо його ні з чим. Але так просто не здамося!

Сумно усміхнувшись, чоловік обхопив долонями обличчя коханої дочки. Як же вона була схожа на свою матір. Така ж сильна і смілива, його дівчинка. Серце кольнуло. Йому так не вистачало Анни Владиславівни. Вона б не допустила, щоб дійшло до такого. Розкусила б цього негідника в мить. Віталій хитнув головою, відганяючи важкі думки. Настя права. Вони зобов'язані виплутатися з цієї історії. А ця наволоч Віктор поплатиться. Він не гідний носити прізвище Свіридов!

Батько поїхав. Його приїзд вирішили залишити в таємниці. Він так і не сказав Насті своїх міркувань з приводу Стаса, але це і не було головним. Головне, що він підтримав її і зрозумів. Часом не потрібно слів. Вони зайві, якщо є вчинки.