Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

- Якщо все піде за планом, - додала Міа, - Бйорнсен навіть не зрозуміє, що його пастка зачинилася, поки не буде надто пізно.

Тепер все залежало від того, як швидко Ерік зможе добити мережу "Ворона" та позбавити їх цифрового прикриття. Час минав, і команда знала, що не матиме другого шансу.

Ерік, сидячи у темряві свого кабінету, оточений кількома моніторами, глибоко зітхнув. Краплі поту стікали його лобом, але він не відривав погляду від коду на екрані. Весь світ наче завмер навколо нього — тільки тьмяне світло від моніторів і безшумні сигнали електронних пристроїв супроводжували його напружену роботу.

Його пальці швидко бігали клавіатурою, вводячи останні команди. Цифрова мережа "Ворона" була настільки складною, що здавалося, ніби вона жива - немов сама захищалася, змінюючи структуру коду кожну секунду. Але Ерік був наполегливий. Він розумів, що це його єдиний шанс вирвати "Ворона" з тіні та зірвати їхній захист.

Екран на мить замиготів, потім перед ним з'явився рядок: "Успішний доступ. Система зламана".

Ерік дозволив собі короткий видих. Це був сигнал, на який вони так чекали. Тепер «Ворон» та його цифрова інфраструктура були під його контролем. Він відключив кілька ключових каналів, якими "Тінь" керував своїми операціями. Зв'язок між масонами та "Тінню" почав рватися на його очах.

— Є, — прошепотів Ерік, і зараз передав сигнал команді.

Він натиснув кнопку на гарнітурі, надсилаючи коротке повідомлення:

- Все готове. Я контролюю мережу.

У цей же час, в іншому кінці міста, Фредерік і Андреас сиділи у фургоні неподалік від маєтку Бйорнсена, уважно стежачи за даними, що надходять. Тієї миті, коли прийшло повідомлення Еріка, вони миттєво пожвавішали. Міа, яка спостерігала за рухом охорони через камери, кивнула, підтверджуючи їхню готовність.

— Сигнал отриманий, — сказала вона, дивлячись на Фредеріка та Андреаса. - Ми можемо починати.

Фредерік швидко дав команду з радіозв'язку, і команда тактичної групи розпочала підготовку до захоплення. Це був момент істини. Тепер, коли цифрова мережа "Ворона" зруйнована, вони мали єдиний шанс, щоб взяти Бйорнсена до того, як він зрозуміє, що опинився в пастці.

- Ми входимо через основний вхід, - сказав Андреас, перевіряючи свою зброю. — Як тільки увійдемо, нам треба взяти його швидко, доки він не викликав допомоги.

Міа, звіряючись із даними, знову підтвердила:

— Усі камери та системи спостереження виведені з ладу. Вони нічого не запідозрять до останнього моменту.

Фредерік кивнув головою, підводячись з місця.

— Ми маємо зробити це швидко і без зайвого галасу. Ми маємо кілька хвилин до того, як вони усвідомлюють, що сталося.

Він зробив глибокий вдих, дивлячись на команду. Час діяти.

— Усе залежить від нас. Ерік зробив свою роботу. Тепер наша черга.

Команда, у повній готовності, попрямувала до маєтку. Усередині, нічого не підозрюючи, Бйорнсен продовжував свої справи, впевнений, що його захист не пробивається. Але реальність вже почала валитися навколо нього як у цифровому світі, так і в реальному.

Сигнал Еріка дав початок операції. Початок був стрімким і ретельно скоординованим. Щойно сигнал Еріка підтвердив злам мережі "Ворона", на місці з'явилися додаткові сили - резерв королеви Данії, що складається з елітного спецназу. Війська прибули непомітно, у повній темряві, наче тіні, зливаючись із нічним пейзажем навколо маєтку.

Операція розпочалася одночасно на кількох рівнях. Зовні фургона Фредерік та Андреас спостерігали, як спецназ вишиковується для захоплення, їхні обличчя приховані під чорними масками, а спорядження блищало у світлі рідкісних вуличних ліхтарів. Тиша стояла глуха, порушувана лише короткими радіопереговорами.

— Команди готові, — доповів капітан спецназу, звертаючись до Фредеріка. — Ми входимо за вашим сигналом.

Фредерік озирнувся на Міа та Андреаса, киваючи. Час настав.

- Починаємо, - сказав він у мікрофон.

Миттєво спецназ розділився на кілька груп: одна команда оточила головний вхід, інша зайняла позиції на задвірках маєтку, а третя піднялася на дах. Їхня мета була зрозуміла - проникнути всередину, нейтралізувати охорону і захопити Хенріка Бйорнсена до того, як він зрозуміє, що його захист впав.

Міа з точністю відзначила місцезнаходження кожного охоронця через планшет.

— Охорона статична, щонайменше шість чоловік біля головного входу та три в залі на другому поверсі, — говорила вона з чіткістю, передаючи дані спецназу.

Ерік, у своєму кабінеті, був на зв'язку, уважно відстежуючи будь-які цифрові сигнали з маєтку. Він швидко вимкнув усі можливі комунікації із зовнішнім світом, заблокувавши будь-які спроби зв'язку Бйорнсена з його союзниками.

Тим часом спецназ діяв блискавично. Команда, що знаходилася на даху, безшумно проникла всередину через вентиляційну шахту, і вже за кілька хвилин нейтралізувала перших охоронців. Вся операція була гранично точною та злагодженою. Зброя з глушниками, рукопашні сутички – кожен крок був розрахований, щоб не дати шансів на опір.

Андреас та Фредерік пішли на штурм головного входу, використовуючи інформацію Міа. Команда спецназу розкрила двері маєтку за допомогою спеціального обладнання, і за секунду вони опинилися всередині, в напівтемній залі.

— Ми на місці, — прошепотів Андреас у мікрофон, тримаючи зброю напоготові. - Де Бйорнсен?

Міа швидко звірилася з карткою:

- Другий поверх, центральний кабінет. Він там один.

Фредерік кивнув головою, і вони рушили вгору сходами. Вміло минаючи охоронців, що залишилися, команда спецназу діяла як єдине ціле, прикриваючи один одного на кожному кроці. Вони знали — найменша затримка чи помилка могла дати Бьорнсену час на втечу чи виклик підмоги.

Коли вони досягли дверей кабінету, Фредерік зупинився, даючи команду спецназу оточити двері. Він перевірив зброю, потім узяв глибокий вдих і, не вагаючись, дав знак.

Двері з гуркотом відчинилися, і спецназ увірвався до кабінету. Хенрік Бйорнсен, що стояв біля вікна, різко обернувся, очі його розширилися від жаху. Секунда, і він зрозумів, що його час минув.