Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

Священик сів, а Бетті як свідок почала розповідати через перекладача всю Історію своїх стосунків з маркізом Морелла. Вона розповіла, як зустріла його в Лондоні, в домі сеньйора Кастелла, де вона мешкала, що він одразу почав до неї залицятися й полонив її серце. Після цього він запропонував тікати разом з ним до Іспанії, обіцяв одружитись. Як доказ цього вона показала листа, написаного ним. Цього листа переклали і вручили суду для вивчення — листа, що дуже компрометував його, хоча й не був підписаний справжнім іменем автора. Затим Бетті розповіла, як обманом її та Маргарет заманили на борт іспанського корабля, як маркіз відмовився одружитися з нею, стверджуючи, що він кохає не її, а її кузину. Тоді вона розцінила цю заяву як спробу ухилитися від виконання своєї обіцянки. Вона не знала, чому він прихопив І її кузину Маргарет, але гадала, що він зробив це тому, що, оскільки Маргарет опинилась на борту його корабля, він не мав можливості спекатись од неї.

Потім Бетті змалювала їхню подорож до Іспанії, розповіла, що весь цей час тримала маркіза на відстані, бо на кораблі не було священика, який міг би їх повінчати, до того ж вона себе кепсько почувала, їй було соромно, що вона втягла свою кузину і хазяйку в таку прикрість. Бетті розповіла, що Кастелл та Брум вирушили слідом за ними на іншому судні і висадились на їхню каравелу під час шторму. Потім вона описала історію аварії корабля, їхню подорож до Гранади як полонянок і наступне життя там. Нарешті, вона розповіла, як до неї завітала Інеса з пропозицією маркіза повінчатися, як Бетті поставила за умову, щоб її кузину, сеньйора Кастелла та сеньйора Брума звільнили. Вони поїхали, і вінчання, як було обумовлено, відбулося. Маркіз обняв її в присутності декількох осіб — а саме Інеси та двох своїх секретарів, які, за винятком Інеси, тут присутні й можуть підтвердити, що вона каже правду.

Після вінчання та підписання документа вона разом з маркізом пройшла в його особисті апартаменти, де доти ніколи не бувала, а наступного ранку, на її подив, він заявив, що має їхати в справах їх величностей. Проте, перш ніж поїхати, він дав їй письмове розпорядження, яке вона пред’являє, одержувати його прибутки та вести його справи в Гранаді під час його відсутності. Цей документ Бетті прочитала вголос усім його домочадцям, перш ніж він поїхав. Вона виконувала його доручення, одержувала гроші, давала розписки і взагалі посідала місце хазяйки його дому, поки не одержала королівський наказ.

— У це ми можемо повірити, — сухо промовив король. — А тепер, маркізе, що ви можете відповісти?

— Я відповім, — сказав маркіз, який тремтів од люті, але дозвольте передусім моєму адвокатові поставити цій жінці ряд запитань.

Адвокат почав допитувати Бетті, хоча не можна сказати, що йому пощастило взяти гору над нею. Перш за все він почав розпитувати її з приводу її заяви про давній та благородний рід, з якого вона походить. Але тут Бетті приголомшила суд переліком своїх предків, перший із яких, якийсь сер Дін де Дін, висадився в Англії разом з нормандським герцогом Вільгельмом Завойовником. Його нащадки, заприсягалась вона, згадані Діни де Дін, досягли високих звань та влади, бо були улюбленцями королів і воювали за них із покоління в покоління.

Поступово вона дійшла до війни Червоної та Білої троянди, під час якої її діда вигнали й позбавили земель, титулів, тому її батько, єдиною дитиною якого і, отже, представницею благородного роду Дінів де Дін вона є, опинився в злигоднях. Проте він одружився з дамою із ще видатнішого роду, ніж його власний: вона була прямим нащадком знатної саксонської родини, значно стародавнішої, ніж вискочки-нормани.

Маргарет і Пітер слухали Бетті здивовано. Але в цьому місці за знаком королеви збитий з пантелику суд через головного алькальда попросив Бетті закінчити розповідь про свій родовід, який суд уже вважає не менш знатним, ніж будь-який інший рід в Англії.

Після цього Бетті запитали про її стосунки з Морелла в Лондоні, і вона розповіла історію його залицянь з такими подробицями і з такою силою уявлення, що врешті-решт і ця історія залишилась незакінченою. Так було і з іншими питаннями. Не менш розумна, ніж адвокат Морелла, відповідаючи інколи по-англійськи, інколи по-іспанськи, Бетті приголомшила його великою кількістю слів і дотепними відповідями, поки нарешті бідолаха, якому несила було щось зробити з нею, сів на місце, витираючи чоло й проклинаючи її подумки.

Потому заприсягли секретарі Морелла, слідом за ними його слуги. Всі вони, хоча й не дуже охоче, підтвердили все, що казала Бетті: як маркіз поцілував її, трохи піднявши вуаль, а також про інше. Так Бетті закінчила свій виступ, залишивши за собою право звернутися до суду після того, як вислухає виступ маркіза.

Король, королева та радники якийсь час радились. Очевидно, думки розділились — дехто вважав, що розгляд справи треба негайно припинити й передати його в інший трибунал, дехто пропонував продовжити. Нарешті королева сказала, що треба надати можливість маркізу Морелла виступити — можливо, він зуміє довести, що вся ця історія сфабрикована і що він навіть не був у той час у Гранаді, коли відбулося те одруження.

Король і алькальди погодились. Маркіз заприсягнув і розповів свою історію, зауваживши, що вона не належить до тих, про які він з гордістю розповідатиме в товаристві. Він розповів, як уперше зустрів Маргарет, Бетті й Пітера на публічній церемонії в Лондоні, закохався в Маргарет і супроводжував її до дому її батька, купця Джона Кастелла.

Згодом він довідався, що Кастелл, який іще в дитинстві втік зі своїм батьком з Іспанії, виявився нехрещеним євреєм, котрий вдавав, що він християнин. Ця заява викликала в суді сенсацію, а обличчя королеви скам’яніло. Втім, одружився він з християнкою, дочку свою похрестив і виростив християнкою, а сам залишився відданий своїй вірі. Вона навіть не знала — він упевнений