Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Того ж року із царюючого града Москви прийшов чоловік на ім'я Кирило, на одне око сліпий. І молився до Богородиці — отримав прозріння. Розповідав же про себе, що раніше розхворівся головою й очима сильно. І з великого болю осліп на обидва ока, не бачив світла півроку ані на біль той не мав відради, хоч і велику мав від своїх турботу. Було ж дружині його в сонному видінні таке явлення, що веліло, аби муж її ішов до Тихфіну до чудесного Богородичного образу і прийняв зцілення. Якщо ж не піде, то гірше терпітиме. Жінка ж, збудившись, зразу розповіла мужеві своєму — і почав він молитися гаряче до Пречистої Богородиці, і поклав обітницю піти до Тихфіну — і в ту ж годину було йому полегшення болю. І побачив обома очима світло, і цілком став здоровий. Але тому що обітницю свою від часу до часу відкладав, цілковито про те забув і не виконав обіцяного, за якийсь рік знову найшла на нього попередня хвороба. І знову на обидва ока осліп. Тоді, згадавши про невиконану обіцянку і гріх свій пізнавши, почав плакати й ридати, каючись, і знову обіти постановив, і молився до Пречистої Божої Матері. І знову милосердям її отримав здоров'я. І прозів на одне лише око. А друге залишилося сліпим. Не відкладаючи, вирушив у дорогу до Тихфіну до чудотворної ікони. Коли її побачив одним оком, зразу відкрилося йому й друге. У той самий рік, у 9-ий день грудня, прийшло в обитель двадцять троє чоловіків, серед них найголовнішими були Григорій і Михаїл. Вони склали молитви подяки перед чудотворною іконою Пречистої й розповіли про себе, що були в океані далеко, ловили морських звірів, через бурю затрималися на пустельному березі довгі дні, і закінчилися в них харчі, і при смерті були від довгого голоду. Кожен-бо, чекаючи смерти, молився до Бога за відпущення гріхів своїх. Згадали ж про чудотворну ікону Пречистої Богородиці на Тихфіні і почали до неї молитися старанно — і тої ж ночі, коли один з них задрімав, явилася швидка Помічниця, наказуючи, аби їли траву, що там росла, потім буде їм легка водна дорога до повернення. Той, що бачив те видіння і явлення, розповів своїм друзям — скуштували тої трави і виявили, що смак має надзвичайний, і ситість хліба, і була їм та трава як колись ізраїльтянам манна в пустелі. І їли ту траву двадцять днів, аж поки не припинився шторм.

Через довгий час жінка, на ім'я Олена, прийшла, розповідаючи, що сліпа була три роки. Тоді, вірою зрушена, звеліла вести себе до ікони Богоматері. Коли була в дорозі, раптом прозріла очима, сама, без допомоги, дісталася до обителі й віддала вдячне поклоніння Божій Матері перед її пречудесною іконою. Також і муж один, на ім'я Мамант, із білозерських земель прийшов, розповідаючи, що сліпий був довгий час і як лише обіт поклав іти на Тихфін до чудотворного образу Пречистої Владичиці, зразу прозрів ясно у рік 7110-ий. Инший чоловік з того ж краю, на ім'я Діомид, прийшов того ж року, розповідаючи, що в розслабленні лежав цілий рік, а потім згадав про чудотворну ікону Пречистої Владичиці на Тихфіні, почав до неї молитися й обітувати свій прихід туди. І зразу став здоровим. Й обіт свій виконав. Того ж року Пимина, чоловіка одного, одержимого бісом лютим, родичі веригами зв'язали і привели до Богородичної ікони. Коли був на півдорозі, зцілився милосердям Пречистої Владичиці — вийшов з нього біс. І здоровий дійшов, поклонився швидкій цілительці своїй у 9-ий день грудня.

Чоловік один, на ім'я Конрад, захворів на голову, й осліп на очі, і не бачив світла півтора року. Почув же про чудесну ікону Богоматері на Тихфіні, помолився розчулено, поклав обіт іти до неї на поклоніння — і зразу прозрів. Але відклав дорогу на инший час, а потім забув про обіцянку зовсім. І не пішов віддати вдячности цілительці своїй Пречистій Діві Богородиці. Через десять років знову найшла на нього така сліпота, як же й раніше, проте не згадав про попередню обітницю свою, аж сонним видінням переконаний був — бачив когось, що казав йому: «Іди до Пречистої Богородиці на Тихфіну, виконай свою обіцянку. Якщо ж не підеш й обіцянки не виконаєш, прозріння очам не отримаєш». Він же, збудившись, зразу згадав, що обіцяв, і пізнав своє прогрішення, і пішов, ведений, в обитель Богоматері. Коли ж привели його перед чудотворний образ, гаряче помолився — отримав прозріння милосердям Пресвятої Богородиці.

Чоловіку одному, на ім'я Іван, який довгий час важко хворів і був при смерті, явився в сонному видінні святитель Христовий Миколай, кажучи: «Якщо хочеш живим і здоровим бути, обіцяй Пречистій Богородиці йти до чудотворного її образу, що на Тихфіні». Чоловік же той, збудившись, зразу почав зі сльозами молитися і класти обітницю — і в ту ж годину став здоровим. Прийшов в обитель, виконуючи обітницю з вдячністю, у рік 7107-ий, у 15-ий день серпня.

У той же час привели жінку сліпу, на ім'я Марія, що десять років не бачила світла, — отримала прозріння перед іконою Пречистої. Инша жінка, Євдокія на ім'я, з краю коло озера, що називалося Онега, біснувата й розслаблена, ще ж і руку суху мала, коли пообіцяла піти до Богородичного образу, — зразу в домі своєму зцілилася, втік-бо від неї дух нечистий, і розслаблення на здоров'я перетворилося, лише рука залишался незціленою, аби не забула про свою обіцянку. Коли ж на Тихфін прийшла й помолилася Божій Матері, — тоді і рука її стала здорова. Було це в рік 7111-ий, у місяці серпні.

Кривий і сліпий чоловік Іван обіцяв прийти до чудотворного образу Пречистої — прийняв у домі своєму зцілення милосердям Богоматері: очима прозрів і ноги його випросталися. І прийшов на Тихфін віддати вдячність цілительці своїй року 7114-го, у 1-ий день березня. Але й багато инших, різними недугами охоплених, у ті роки і після того, лише склавши обітницю піти на поклоніння до чудотворного образу Пречистої Богородиці, що на Тихфіні, — зразу отримували зцілення. Духи нечисті відступали, сліпі просвітлювалися, розслаблені з лож своїх вставали здорові. І хоч