Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Так, пані Шонс, ви на роботу ходити будете? — запитав іронічно шеф. — А то один декрет за іншим.

— Вас не бентежить, що в декреті я півроку всього? Ще втомитеся від мене, шефе.

— Ой, не лякай. Я так розумію, ви ще один захід щодо дітей плануєте?

— Так, як малятка підростуть, хоч півроку нехай буде. А ми поки одного чи кількох маніяків спіймаємо і ще два темних зачаїлися. Розімнуся перед черговим декретом. Потрібно Тоні написати, нехай теж перестає хандрити.

— Так-с хлопчики, я готова наживкою попрацювати, зловимо маніяка?

— Співчуваю, — сказав колега, проходячи повз.

— Кому?

— Маніяку, — сказав хлопець із хитрою посмішкою, — З тобою, крихітко, краще поганим хлопцям не зв'язуватися.

Спіймавши маніяка, почула від нього вже в управлінні:

— А на вигляд така невинна і солодка дівчинка... Щоб я ще колись повівся, та ніколи!

— Шансу вже не буде, — сказала із задоволеною посмішкою.

Чоловік обійняв зі спини:

— Ну що, гроза злочинного світу, час за нашими кошенятами до мами йти.

— Угу, твоя мама відписалася, що вони якраз сплять у рядочок усі четверо. Люблю тебе!

— А я тебе, моя кішечка!

Кінець.

Кінець