Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

Назва Согд-Согдіана означає «Країна Тура-Бика». Інша назва Согдіани — Ґава, й собі «Країна Тура-Бика». Назва Уструшана на означення частини Согдіани — теж «Країна Тура-Бика». Тобто назва частини Согдіани й загальні назви країни мають однакове значен<439>ня, хоча лексично вони й різні. Те ж саме і в Україні, тільки в значно масштабнішому й показовішому вигляді: назви її окремих давніх і сучасних територій (Таврика, Скіфія, Русь, Сугдея, Бористен, Волинь, Буковина, Бойківщина, Гуцульщина) і загальна назва країни — також семантичні двійники. Бо Україна й усі інші назви означають «Країна Тура-Бика».

То чого ж не сказав Заратуштра?

А багато чого.

Не сказав, зокрема, що достеменно означає його ім’я чи хоча б уштра в ньому, чим завдав неабиякого клопоту етимологам. І чому в Україні стільки назв, споріднених із тим уштра, які сходять до сивої індоєвропейської давнини. Чому назви Согдіана й Україна, Уструшана й Остерщина означають одне й те саме та чому стільки спільного між цими такими віддаленими один від одного ареалами. Через що про це та багато іншого довелося докопуватися самотужки. Хоча й досі загадкa, чому перський цар Дарій, якому Ахурамазда особисто вручив царську владу, здійснив невдалу військову виправу до берегів Дніпра-Бористена на скіфів-кравенців. Чи не тому, бува, що причорноморські скіфи, як на Дарія, недостатньо шанували пророка та його вчення.

А ще він не сказав, що назва його країни і його власне ім’я нерозривно переплелися. Бо ж ім’я його — Заратуштра, а батьківщина — Уштраяна-Устраяна-Ушраяна-Усраяна-Ухраяна-Украяна.

Цебто Уструшана.

Країна Тура-Бика. <440>

АВ — Атхарваведа. М., 1989.

Авеста — Авеста. СПб., 1997.

Алаев — Алаев Л.Б. Сельская община в Северной Индии. М., 1981.

АП — Махабхарата. Кн. З. Араньяка-парва. М., 1987.

АШ — Артхашастра. М.-Л., 1959.

Бибиков — Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа (ХII-ХIII вв.)//Древнейшие государства на территории СССР: 1980. М., 1981.

Бируни — Бируни, Абу Рейхан. Индия. М., 1995.

Блаватская — Блаватская Е.П. Из пещер и дебрей Индостана. М., 1994.

БМ — Махабхарата. Беседа Маркандеи. Ашхабад, 1958.

ВА — Ведическая астрология. СПб, 1997.

Весть — Чокроборти, Дж. «Игор-гатха» — «Слово о полку Игореве»//Весть. Москва-Дели, 1987.

ВК — Велесова книга. К., 1988.

ВЛ — Эрман В.Г. Очерк истории ведийской литературы. М., 1980.

ВПН — Шаян В. Віра предків наших. Том I. Гамільтон. 1987.

ВСЭ — Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. М., 1991.

ВЭ — Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». Л., 1979.

ВЯ — Пахалина Т.Н. Ваханский язык. М., 1975.

Гафуров — Гафуров А. Имя и история. М., 1987.

Геродот — Геродот. Історії в дев’яти книгах. К., 1993.

ГСІ — Голоси Стародавньої Індії. К., 1982.

ГУ — Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. К., 1981.

Гусева — Гусева Н.Р. Раджастханцы. Народ и проблемы. М., 1989.

ДВ — Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1992.

ДГС — Мельникова Е.А. Древнескандинавские географические сочинения. М., 1986.

ДДО — Пандей Р.Б. Древнеиндийские домашние обряды. М., 1990.

ДИ — Древо индуизма. М., 1999.

ДИЯ — Основы иранского языкознания: древнеиранские языки. М., 1979.

ЕДЧ — Енциклопедичний довідник. Чернігівщина. К., 1990.

ЕП — Железняк І.М. Рось і етнолінгвістичні процеси Наддніпрянського Правобережжя. К., 1987.

ЕС — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К., 1985.

ЕСУМ — Етимологічний словник української мови. Тт. I–III. К., 1982, 1985, 1989.

ЕУ — Енциклопедія українознавства, т. 9. Париж-Нью-Йорк, 1980.

ЕУД — Енциклопедія української діаспори, т. 4. Чикаго-Мельбурн, 1995.

ЗМ — Зороастрийськая мифология. СПб., 1998.

ЗН — Коваль А.П. Знайомі незнайомці. К., 2001.

ЗНН — Воропай О. Звичаї нашого народу. В 2-х кн. К., 1991.

ЗО — Гузій В.М. Золота очеретина: Броварщина. Бровари, 1997.

ІА — Трубачев О.Н. Indoarica в Северном Причерноморье. М., 1999.

ІЗК — Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у 3-х тт. К., 1990.

ІСУ — Багалій Д.І. Історія Слобідської України. К., 1993.

ІУР — Грушевський М. Історія України-Руси, т. II. К., 1992.

ИАМ — Бонгард-Левин Г.М., Бухарин М.Д., Вигасин А.А. Индия и античный мир. М., 2002.

ИГР — Карамзин Н.М. История государства Российского: в 4-х тт. М., 1989.

ИД — Бонгард-Левин Г.М., Ильин Г.Ф. Индия в древности. М., 1985.

ИДС — Словарь: Индуизм. Джайнизм. Сикхизм. М., 1996.

Индуизм — Гусева Н.Р. Индуизм. М., 1977.

КБ — Константин Багрянородный. Об управлении империей// Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. М., 1982.

КБН — Корпус боспорских надписей. М.-Л., 1965.

КД — Книга деяний Ардашира, сына Папака. М., 1987.

Кейпер — Кейпер Ф.Б.Я. Труды по ведийской мифологии. М., 1986.

КМ — Ткач М., Данилевська Н. Клечальний міст. К., 1995.