Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

— Вхід у тунелі прямо попереду, — вказав Фредерік на покинутий склад, навколо якого розташовувалися кілька металевих люків, що вели під землю. — Ми його візьмемо, але будьте готові, що він може підстрахуватися.

Андреас, озброєний до зубів, оглянув команду:

- "Ворон" - не просто хакер. У нього може бути захист не гірший, ніж у професійних злочинців. Ми маємо бути готові до будь-якого розвитку подій. Якщо він має хоч найменшу підозру, що ми поруч, він може все підірвати або активувати якусь пастку.

Фредерік кивнув:

- Все йде за планом. Ми повинні діяти швидко та безшумно.

Спецзагін тихо підійшов до входу в тунель, розкриваючи люк. Всередині тунелі були холодними і темними, з металевими стінами та проводами, що тягнулися по стелі. Командир спецназу, що належав до елітного загону корони "Валькірії", віддав сигнал на початок операції.

— Ми спускаємось. Приготуйтеся. Ніхто не рухається без команди.

Команда почала обережно рухатися вперед, перевіряючи кожен кут та поворот. Світло ліхтарів ковзало по стінах тунелів, зрідка відбиваючись від водяних калюж на підлозі. Оперативники мовчали зосереджені на цілі, розуміючи, що кожна секунда важлива.

Ерік та Крістіан на зв'язку контролювали ситуацію, відстежуючи кожен рух.

— Ми майже на місці, — тихо прошепотів Андреас, коли вони наблизилися до металевих дверей наприкінці одного з коридорів. — Ворон усередині. Готуйтеся.

Фредерік підняв руку, даючи знак зупинитися. Він дослухався, а потім подав команду.

— Зламати двері.

Спецназівці встановили обладнання, щоб безшумно розкрити електронні замки, залишені "Вороном". Система злому зайняла всього кілька секунд, після чого двері тихо прочинилися. Вони швидко і безшумно увірвалися всередину.

Приміщення було невелике — кімната, заповнена комп'ютерами та моніторами. На одному зі стільців сидів чоловік у каптурі, що зосереджено працює за комп'ютером. То був "Ворон".

- Стій! - вигукнув Фредерік, спрямувавши зброю на чоловіка.

Ворон завмер, але потім різко рушив до клавіатури, намагаючись активувати щось на моніторах.

- Не чіпай це! — вигукнув Андреас, хапаючи його за руку і грубо відкидаючи від комп'ютера. — Ти оточений. Шансів немає.

Спецназ моментально скрутив хакера, надягаючи на нього кайданки.

— Ви нічого не розумієте... — прохрипів Ворон, дивлячись на Фредеріка та Андреаса. — Ви їх не зупините. "Тінь" скрізь, і вона вже йде за вами.

Фредерік насупився, дивлячись йому в очі:

- Ми розберемося з "Тінню". А тепер ти допоможеш нам це зробити.

Андреас, стиснувши Ворона за плече, повернувся до капітана спецназу із загону "Валькірії".

— Доставте його до нашого офісу для допиту, — сказав він, киваючи у бік бранця. — І слідкуйте за ним уважно. Ця людина не така проста, як може здатися.

Капітан, не кажучи жодного слова, кивнув, і його бійці миттєво підхопили Ворона, виводячи його з тунелю. Ворон не чинив опір, але його очі блищали загрозою, ніби він знав щось, що ще не розкрито. Андреас дивився йому вслід, потім повернувся до Крістіана.

— Нам треба терміново перевірити усі його дані. Він явно щось намагався приховати.

Крістіан кивнув, вже налаштовуючи обладнання. Вони удвох повернулися до терміналів, які дивилися на них численними моніторами. На кожному з них бігли довгі ряди зашифрованих даних та команд. Крістіан сів за один із комп'ютерів і почав роботу.

- Дивись, тут він намагався видалити файли, - Крістіан показав на екран, - але не встиг завершити процес. Можливо, ми зможемо поновити частину інформації.

Андреас підійшов до іншого терміналу, намагаючись зрозуміти, які системи використовував "Ворон".

— Він керував не лише цією базою, — зауважив Андреас, коли на екрані випливло кілька маршрутів мережевого трафіку. — Тут підключено віддалені сервери. Це може бути основа їхньої інфраструктури.

Крістіан сканував кожен файл, намагаючись відновити стерті дані.

— Це цікаво... — пробурмотів він, насупившись. — "Ворону" вдалося впровадити віруси у системи, які могли відслідковувати наші рухи та передачі. Це означає, що вони знали, де ми.

— Але він не знав, що ми так швидко дістанемося до нього, — хмикнув Андреас, схрестивши руки на грудях. - Продовжуй. Нам потрібні будь-які сліди, що вкажуть на "Тінь".

Крістіан зосереджено працював, вишукуючи корисні фрагменти коду, дані про маршрути та активні операції. Він був дуже уважний, розуміючи, що будь-яка з цих дрібних деталей може стати ключем до розгадки всієї системи.

- Ось воно, - несподівано промовив Крістіан, показуючи на дані, - ключі доступу до прихованих серверів. Можливо, це ті сервери, які використовує "Тінь".

— Ти певен? - Андреас підійшов ближче, уважно вивчаючи екран.

— Ми зможемо це підтвердити, як тільки зламаємо їх. Ці сервери захищені складною системою шифрування, і на це піде час, - пояснив Крістіан. — Але якщо це ті сервери, у нас буде шанс завдати їм серйозного удару.

Андреас кивнув головою, його обличчя стало суворим.

— Тоді ми не маємо часу. Починай злом. Ми маємо бути готові, коли до офісу доставлять Ворона. Якщо все піде за планом, то його інформація та ці сервери допоможуть нам дістатися до самої "Тіні".

Вони продовжили роботу, поринаючи все глибше в мережу Ворона, усвідомлюючи, що кожна секунда важлива.