Читати книгу - "Хранителі"

Що відбувається? Він не міг вижити після трьох пострілів у живіт і одного в груди, бо інакше він справді був би безсмертним.

Поки Нора ховалася за пікапом, Трейвіс припіднявся і сів у багнюці. У нього з плеча струменіла кров, розтікаючись грудьми і просочуючи сорочку. Незважаючи на рану в плечі, він так і не випустив «узі» з правої руки. Вінс навмання вистрелив удруге, і тоді Трейвіс відкрив вогонь у відповідь. Його позиція була не кращою, ніж у Вінса: кулі відрикошетили від будинку і відлетіли до пікапа.

Трейвіс припинив стріляти.

— Лайно.

Чоловік звівся на ноги.

— Ти влучив у нього? — запитала Нора.

— Він побіг за будинок, — відповів Трейвіс і кинувся навздогін.

Вінс вважав, що якщо навіть ще й не став безсмертним, то ось-ось стане. Йому треба було ще пару життів, не більше. Він боявся, що загине в той момент, коли настільки близько підійшов до своєї Долі. Тому він перестрахувався, придбавши останню і найдорожчу модель кевларового бронежилета, який урятував його під пострілів тієї сучки. Він пом’якшив удар куль, тому крові не було. Але який то був біль! Його просто жбурнуло об стіну, майже вибивши дух. Вінсу здавалось, наче його поклали на велетенське ковадло і хтось гупає по ньому молотом.

Зігнувшись від болю і накульгуючи в бік будинку, щоб сховатися від клятого «узі», Вінс був упевнений, що йому вистрелять у спину. Але якимось дивом йому пощастило зайти за ріг і піднятися на ґанок, де Корнелл не міг його поцілити.

Вінс радів, що поранив Корнелла, хоч і знав, що рана не смертельна. Він не зміг напасти несподівано, тому на нього попереду чекає тривалий поєдинок; жінка виявилася не менш небезпечною, ніж сам Корнелл, — божевільна амазонка!

Вінс спочатку думав, шо ця, здавалось би, сумирна жінка поводитиметься тихенько, наче мишка. Безсумнівно, він недооцінив її, і ось тобі результат. Вінс Наско не звик так помилятися; помилятися могли дріб’язкові людці, але не улюбленець Долі.

Відступаючи через передній ґанок, упевнений у тому, що Корнелл от-от його наздожене, Вінс вирішив сховатися всередині будинку, а не втікати в ліс. Вони натомість подумають, що він вирішив знайти прихисток саме в лісі, щоб розробити якийсь новий план, а він у цей час проникне в будинок і займе таку позицію, щоб контролювати обидва виходи. Можливо, йому навіть удасться заскочити їх зненацька.

Вінс саме минав велике вікно, прямуючи до парадного входу, коли нараз звідти хтось вистрибнув.

Вінс скрикнув від несподіванки і вистрелив. Але куля потрапила у піддашок ґанку, а пес — а хто б це ще міг бути, як не він, — збив його з ніг. Вінс випустив револьвер і впав на спину. Пес учепився в нього, рвучи кігтями одяг і впиваючись зубами у плече. Поруччя на ґанку не витримало, і вони гепнулися на землю під дощ.

Вінс заверещав і почав щосили лупцювати пса своїми величезними кулаками, поки той не заскавчав і не відпустив його, але одразу ж спробував схопити за горлянку. Вінс відштовхнув собаку якраз вчасно, поки він не вирвав йому трахею.

У животі у Вінса досі ще пекло вогнем, але він зміг підтягнутися і, перечіпаючись, вилізти на ґанок, де взявся шукати свій револьвер, проте замість зброї побачив Корнелла. У нього з плеча юшила кров, але він продовжував стояти, дивлячись зверху вниз на Вінса.

Вінс відчув шалений приплив упевненості, знаючи, що з ним буде все гаразд, бо він непереможний, бо він безсмертний, і саме тому міг безстрашно дивитися в дуло «узі». Вінс узагалі не боявся, тому й вишкірився до Корнелла.

— Подивись на мене! Я твоє найгірше нічне жахіття.

— Аж ніяк не найгірше, — промовив Корнелл і натиснув на гашетку.

Трейвіс сидів у кухонному кріслі, а Ейнштейн лежав поруч, поки Нора обробляла чоловікові рану й розповідала про нападника, котрий вдерся в її машину.

— Це клятий форс-мажор, — промовив Трейвіс. — Цього ніхто не міг передбачити.

— Сподіваюсь, що це єдиний форс-мажор.

Трейвіс морщився, поки Нора обробляла рану від кулі спиртом і йодом, а потім наклала йому бинт, пропустивши під пахвою, відтак промовив:

— Не турбуйся ти так. Крові небагато, тому жодну артерію не зачепило.

Куля прошила плече, залишивши зловісну наскрізну рану, яка нестерпно боліла, але деякий час він іще буде в строю. Пізніше Трейвісу не завадило би звернутися до лікаря, можливо, до Джима Кіна, щоб уникнути надокучливих питань чужих лікарів, проте зараз його турбувало лише, щоб рана була туго перев’язана і він зміг би вибавитися від трупа.

Ейнштейн теж постраждав. На щастя, він не порізався уламками, коли стрибав через скло, і нічого не зламав. Проте Вінс добряче його пом’яв. Пес був не в найкращій формі й вигляд мав страшнуватий: весь брудний, мокрий і хворий. Йому тепер теж не завадить допомога Джима Кіна.

Дощ за вікном посилився, вистукуючи по покрівлі і з шумом стікаючи жолобами і водостоками. Він залітав через передній ґанок у розбите вікно, але Норі з Трейвісом було не до того.

— Добре, що пішов дощ, — промовив Трейвіс. — Злива заглушила звуки стрільби.

— Де ми заховаємо труп? — запитала Нора.

— Я саме думаю над цим.

Але думати заважав біль у