Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

- Всім підготуватися. Упакуйте обладнання та підготуйте його до транспортування.

Спецназівці, отримавши команду, негайно розпочали роботу. У приміщенні зазвучали чіткі накази, звук упаковки техніки та глухі кроки бійців, які злагоджено переміщалися периметром. Великі сервери, жорсткі диски та термінали обережно пакувалися у спеціальні контейнери, щоб не пошкодити дані під час транспортування. Вони розуміли, що кожен біт інформації був важливим для затримання не тільки "Ворона", а й викриття всієї мережі "Тіні".

Крістіан весь цей час не відривався від екрану, періодично знімаючи копії файлів на переносні носії, щоб не упустити жодного фрагмента. Йому потрібно було перевірити, кожен файл, кожну зачіпку.

- Як довго це займе? — спитав Андреас, уважно спостерігаючи за процесом.

— Декілька годин мінімум. Я постараюся прискоритись, але це все вимагає точної роботи. Ми не можемо дозволити собі помилок, — відповів Крістіан, стираючи піт з чола.

Андреас подивився на спецназівців, котрі вже закінчували упаковувати обладнання.

— Все готове, можемо висуватися, — повідомив один із бійців, підходячи до Андреаса.

- Чудово. Крістіане, ти закінчуй тут і відразу за нами. Ми не можемо дозволити, щоби щось пішло не так. Нам потрібна ця інформація як повітря, — твердо сказав Андреас.

Крістіан кивнув, продовжуючи свою роботу. Він знав, що від їхніх дій залежав результат усієї операції.

Ерік сидів у напівтемному офісі, занурений у монітор, за яким він провів останні кілька годин. Його руки швидко бігали клавіатурою, вводячи команди і переглядаючи масиви даних. Незважаючи на всі його зусилля, мережа залишалася немов зачарованою: жодної прямої вказівки, жодного сліду. Все виглядало так, ніби хтось спеціально стер кожну ниточку, яка могла б призвести до "Магістра".

— Чисто… страшенно чисто, — пробурмотів він собі під ніс, стираючи піт з чола.

Він знову і знову прокручував знайдені дані, перевіряв файли, але щоразу його зусилля наштовхувалися на стіну мовчання. Єдине, що повторювалося у різних частинах зашифрованих повідомлень, це загадкове слово: "Магістр". Ні імені, ні адреси, жодної згадки у відкритих джерелах.

- Хто ж ти такий? - Прошепотів Ерік, продовжуючи шукати зачіпки.

Він розумів, що цей "Магістр" був не просто ще однією ключовою фігурою, а можливо тим, хто стояв на самій вершині всієї цієї організації. Але як його знайти? Все, що стосувалося цієї людини або групи людей, було приховано за бездоганною цифровою завісою. Жодне повідомлення не вело до конкретної особи, жоден код не містив прямої вказівки.

— Це ніби примара в мережі, — сказав Ерік сам собі, вдивляючись у черговий рядок коду.

Незабаром двері офісу тихо прочинилися, і в приміщення зайшла Катаріна. Вона підійшла з чашкою кави і м'яко поставила її поруч із Еріком.

- Щось нове? — спитала вона, схилившись до монітора.

— Ні… Скрізь одне й те саме. "Магістр". Лише одне це слово. Але хто ж він? Як він виглядає? Як його знайти? Нізащо не можу зачепитися, — Ерік був явно роздратований своєю невдачею.

Катаріна насупилась, прислухаючись до його слів.

— Це означає, що добре ховається. Можливо, ми маємо справу з кимось, хто контролює все з тіні, навіть не вдаючись до прямих контактів.

— Я це вже розумію, але як дістатися до нього? — Ерік стомлено потер віскі. - Без нього ми не зможемо розгадати весь вузол.

Катаріна різко видихнула, її очі розширилися, коли думки почали складатися на єдину картину. Вона схопила Еріка за руку, зупинивши його на півслові.

— Стривай! - Вигукнула вона, її голос був напруженим. — Можливо, ми весь час шукали не там. Що, якщо "Магістр" - це хтось із верхівки, хтось настільки впливовий, що навіть королівська родина може бути залучена?

Ерік здивовано підняв брову, не до кінця розуміючи, чого вона хилить.

- Ти хочеш сказати, що "Магістр" пов'язаний із королівським двором? — Він нахилився ближче, у його голосі чувся скептицизм, але водночас він розумів, що таке цілком можливо. — Хтось такий близький до влади, що його ніхто й не підозрює?

Катарина нервово прикусила губу та кивнула.

- Подумай сам. Ми не знайшли жодного сліду, окрім цього слова. Це не просто хакер чи організатор кримінальних мереж. Це хтось, хто має величезні зв'язки та ресурси. Хтось, хто може залишатися в тіні впродовж стількох років. Що, коли він просто під нашим носом?

Ерік завмер, обмірковуючи її слова. Він швидко взяв телефон, набираючи номер Фредеріка.

— Якщо це так… — почав він, але зупинився, коли Фредерік узяв слухавку.

- Фредеріку, слухай уважно. Ми, можливо, натрапили на щось більше. Катаріна вважає, що "Магістр" може бути пов'язаний із королівською родиною. Це може бути хтось із палацу… Ти маєш негайно повідомити про цього королева, але будь обережний. Це може бути небезпечно, якщо ми маємо рацію.

Фредерік мовчав кілька секунд на іншому кінці лінії, потім його голос став серйозним.

— Я зв'яжусь із нею. Ми не можемо дозволити собі помилки. Будьте обережні, Еріку. Це може поставити нас усіх під удар.

Ерік кивнув, хоча Фредерік не міг цього бачити, і закінчив розмову. Він подивився на Катарину, і обидва завмерли, розуміючи, наскільки небезпечною була ця гра. Час минав, і кожна їхня дія тепер могла мати серйозні наслідки.

— Якщо "Магістр" справді пов'язаний з королівською сім'єю, — тихо сказав Ерік, — нам доведеться протистояти силам, з якими ми навіть не уявляли, як давати раду.

***

Фредерік сидів у тиші свого кабінету, тримаючи телефон у руках. Його думки вирували, кожне припущення і докази зводилися до одного — якщо "Магістр" справді пов'язаний з королівською сім'єю, ситуація стає вкрай небезпечною. Корона завжди була символом стабільності, але навіть символи можуть бути зруйновані, якщо ворог виявиться надто близько.

Нарешті він набрав номер палацу. Його голос був твердим, але всередині відчувалася тривога.

- Поєднайте мене з її величністю, - коротко сказав він.