Читати книгу - "Сфера Доли 2, Arachne "

Подорож Кая та Акселя тривала, і кожен новий день їхньої спільної боротьби відкривав у них щось нове. Після довгих сутичок з темними силами, на одному з безлюдних світів, де вони зупинилися на привал, Кай несподівано наважився поділитися з Акселем найпотаємнішим.

Ніч була тиха, зірки мерехтіли на небосхилі, наче нагадуючи їм, що десь далеко ті, кого вони люблять, чекають миру та спокою. Кай сидів, занурений у думки, коли Аксель, помітивши його задумливість, тихо сказав:

— Щось тебе гнітить, друже. Сьогодні в бою ти був ніби не з нами, думками десь далеко. Хочеш поділитись?

Кай глянув на Акселя, вперше побачивши в його очах не лише союзника та воїна, а й близького друга, якому можна довіритися. Тяжко зітхнувши, він відвів погляд на зоряне небо.

— Я рідко говорю про неї, — почав Кай, його голос був приглушений, наче слова завдавали йому болю. — Але, напевно, ти маєш рацію, настав час. Вона була моєю любов'ю, тією, заради якої я ладен був битися до останнього. Її звали Лайна.

Аксель мовчки слухав, не перериваючи Кая, але його погляд став м'якшим.

- Ми зустрілися на одному зі світів, - продовжив Кай. — Я був ще молодим сторожем, тільки почав свою службу. Лайна була прекрасна, сповнена життя і світла. Ми були щасливі разом, мріяли про майбутнє. Але Ноктус ... Він прийшов, як тінь, і я змушений був покинути її.

Аксель дивився на Кая, розуміючи, що цей спогад був раною, яка ніколи не загоїться.

— Я знаю, як це втрачати тих, кого любиш, — тихо сказав Аксель, його голос був сповнений співчуття. — Багато років тому я втратив свою сім'ю ще до того, як став сторожем. Я присвятив своє життя обов'язку, щоб більше нікого не втрачати. Але ти тримаєш у собі надію.

Кай глянув на нього, запитливо примружившись.

- Надію?

Аксель кивнув головою.

— Ти не здався, незважаючи на біль. Ти все ще сподіваєшся на те, що одного разу, коли темрява буде повалена, ти зможеш зустрітися з нею знову. І ця надія робить тебе сильним. Не лише бажання захистити світи, а й прагнення зберегти їх заради тих, кого ти любив і кого, можливо, ще зможеш побачити.

Кай задумався, його погляд був спрямований у нескінченність космосу.

— Можливо, ти маєш рацію, Акселе. У глибині душі я все ще вірю, що Лайна десь там… Що вона не зникла назавжди. Ця віра допомагає мені рухатися вперед, боротися за те, щоб світи, в яких ми колись були щасливі, знову здобули спокій.

Аксель усміхнувся, його погляд був сповнений розуміння.

— Я теж борюся за тих, кого вже немає. Але тепер ми маємо ще одну мету — захистити світи для тих, хто живий. І якщо одного разу Лайна справді повернеться у твоє життя, я сподіваюся, що ти зможеш показати їй той світ, за який ти боровся.

З того часу одкровення Кая та Акселя стали додатковою мотивацією для обох. Для Кая це була можливість викупити свою провину і повернути світло у світ, який одного разу був відібраний у нього. Для Акселя це був спосіб вшанувати пам'ять своєї сім'ї, а також допомогти Каю не втратити віру в себе і свою місію.

Щоразу, коли вони стикалися з темними силами Ноктуса, Кай та Аксель знали, що борються не лише за галактику та її мешканців, а й за тих, кого вони любили. Ця сила давала їм можливість боротися з ще більшою рішучістю, долаючи страхи та сумніви.

З кожним новим кроком у їхній подорожі вони ставали дедалі ближче один до одного. Аксель, який спочатку був холодний і відсторонений, дедалі більше розкривався перед Каєм, показуючи свою людяність та глибину переживань. У свою чергу, Кай навчався у Акселя контролювати свої емоції і не дозволяти болю втрати затьмарювати його розум.

Вони розуміли один одного з півслова, і в бою ця довіра ставала їхньою головною перевагою. В одному з зіткнень із силами Ноктуса, коли ворог оточив їх, Аксель, не роздумуючи, прикрив Кая своєю бронею, ризикуючи власним життям. Цей жест остаточно показав, що їхній зв'язок тепер був чимось більшим, ніж просто товариство зі зброї.

Їхні братні стосунки стали не лише символом їхньої сили, а й натхненням для інших вартових, які бачили в них приклад істинної відданості та стійкості. Разом вони продовжували свій шлях, знаючи, що в цій боротьбі за світло і світ кожен із них може покладатися на іншого.

Тепер вони не лише воїни, а й брати за духом, готові подолати будь-які перепони, щоб зберегти галактики заради тих, кого вони люблять, і заради майбутнього, яке вони мріяли збудувати.

***

Їхні подорожі привели їх до ще двох стародавніх храмів. Перший з них, Храм Нескінченності, був захований на забутій планеті Ізольда, де час йшов за своїми законами. У цьому храмі вони знайшли другий артефакт - Жезл Енергії, який дозволяв контролювати потоки часу та просторові переміщення.

Ізольда була планетою, оточеною крижаними кільцями та засніженими пустками. Її поверхні мало стосувалися промені сонця, а магічні аномалії перетворювали ландшафт на постійний хаос. На цій планеті довгий час не жили розумні істоти, і її огортали похмурі легенди. Лише обрані мали сміливість шукати її до галактичних архівів, і ще менше тих, хто наважувався вирушити туди.

— Говорять, що Жезл зберігає ключ до просторових потоків, — продовжив Аксель. — З його допомогою можна маніпулювати матерією, часом та навіть переміщеннями через галактики. Якщо Ноктус заволодіє ним, він зможе руйнувати цілі світи одним клацанням пальців.

Кай стиснув руку, тримаючи Камінь мудрості. Йому не терпілося зупинити Ноктуса і не допустити його планів.

— Ми не дамо йому цього шансу, — рішуче промовив Кай.

Корабель Кая та Акселя стрімко рухався до планети Ізольда, що перетинала крижаний пояс. Вже при наближенні до планети вони відчули вплив її аномалій. Потужні гравітаційні потоки та змінні магнетичні поля намагалися збити корабель з курсу. Аксель сидів за панеллю управління, намагаючись зберегти контроль над кораблем.

— Вона ніби чинить опір нашому прибуттю, — сказав Кай, спостерігаючи за нестабільними показниками на екранах.