Читати книгу - "Ніщо не зникне, поки я тебе шукаю , Шепіт Оповідачки"

Якщо життя — це боротьба,
то смерть — це обіцянка знову бути разом, знову віднайти один одного...

Їхні тіла застигли в крижаних обіймах, з’єднані в останньому пориві любові, кров розтікалася на снігу, немов нерозказана історія, що закарбувалася в землі. Але їхня смерть не була кінцем.
Душа Селіни не зникла в темряві. Вона ніби розчинилася в повітрі разом із останнім подихом Ріґора. Він, котрий був приречений на самотність і морок, вперше відчув, як тягар прокляття спадає. Ніби щось у самому світі змінилося. Вона не дозволила йому бути забутим, не дозволила його душі бути втраченою у вічності.
Смерть обійняла їх, як лагідний морок, що приховує від болю.  
Селіну огорнула тиша, але не холодна і не порожня. Вона розплющила очі – навколо розливався сріблястий туман, а перед нею стояв Ріґор. Живий. Без рани, без болю, таким, яким вона його вперше побачила: сильний, владний, неймовірно красивий. Його чорне волосся спадало на плечі, а темні очі дивилися на неї з ніжністю.  
– Це кінець? – прошепотіла вона.  
– Це початок, – відповів він, торкаючись її руки.  
Вони стояли на межі світів. Позаду – життя, якого вже не повернути. Попереду – щось невідоме, що чекало на них.  
Вона не боялася.  
Її душа більше не належала світу людей. Вона належала йому.  
Ріґор простягнув їй руку, і вона взяла її без вагань. Вони знову були разом—десь поза життям і смертю, у сутінковому просторі між світами. Там не було ні холоду, ні болю. Лише вони двоє, вільні від проклять і людських страхів.
Час втрачав значення. Вони танцювали під місячним сяйвом у місці, де ніч ніколи не закінчувалася, і де їхні серця билися в унісон. І коли вітер шепотів у верхівках дерев, а сніг мерехтів під зорями, можна було почути ледь вловимий голос—чи то подих вітру, чи зітхання двох душ, що зрештою знайшли одна одну...

Дякую, милий мій читач, що був до останнього з Селіною та Ріґором... Ця книга підійшла до кінця, але не сама історія... Що буде далі? Чи справді існує Пророцтво? Чи буде воно здійснене?.. Дізнаємося згодом! Прислухайся до шепоту Оповідачки...
 

Кінець