Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

— Слухай, Луїджі, а хто за це все платить? — не витримала я. — Будинки, страховка, навчання, зброя — це ж дорого, напевно? Звідки така раптова щедрість? 

— Храм платить. У нас на трьох переміщених не-магів припадає один маг. З магами одразу контракт підписується на взаємне підживлення енергією й обмін досвідом. На п'ять років. Вони силу віддають — ми її накопичуємо і перетворюємо. Проєктуємо і заряджаємо артефакти, потім перепродаємо вдруге за більшою ціною. Знову ж таки, тямущих винахідників, магічних інженерів, освічених заклинателів, які злегка загубилися в потойбіччі, зустрічається чимало. Вони раді працювати за фахом, а ми по суті є найбільшим науково-артефакторним центром Обрісу. Замовниками наших розробок стають гільдії, князівства і кілька королівських родин. Це окупає й адаптацію, і платню персоналу, і бонуси для новоприбулих, і ще залишається на благодійність. Зате престиж у нас ого-го! І слава по всьому континенту.

— Ясно. Про «Екстрим» я подумаю, але навряд чи.

— Занадто жорстоко, чи не любиш зброю? Добре, давай тоді ось це глянемо. Майже ексклюзив, раз на кілька років можливість буває. І за віком тобі підійде.

Він картинно замовк, чекаючи, коли ж я лопну від нетерпіння. До честі своєї зазначу, що в мене виявилася залізна витримка. Секунд тридцять або близько того.

— І?..

— Відбір наречених. Цього року одразу кілька панівних родин офіційно оголосили про вихід своїх нащадків на шлюбний ринок. В Нантанії відбудеться справжній бал-фестиваль з конкурсами, розвагами, прогулянками. Приїде купа шляхетних кавалерів й закордонних гостей, словом, це величезна подія, захід, який відбувається раз на десять років, між іншим. Офіційна назва: «Сезон сотні весіль». У мене є один безстроковий абонемент, який включає і танці, і конкурси, і навіть звані обіди у палаці.

— Це як? — Очі повільно і вірно поповзли на лоб. Начебто цю назву я вже чула, але не надала їй значення. — Справжній казковий бал для пошуку наречених, як у «Попелюшці»? Щоб за одну ніч обрати собі в супутниці життя малознайому дівчину і все життя з нею потім бідкатися?

— Ох вже ці людські казки, — картинно відмахнувся Луїджі. — По-перше, відбір триває не менше двох місяців, а іноді й довше. Це ціла низка заходів, престижна й насичена подіями урочистість. По-друге, обирати пару саме на балах не обов'язково, а ось придивитися, хто є хто, можна. По-третє, ніхто нікого не змушує одружуватися. Це можливість познайомитися ближче, поспілкуватися в невимушених умовах. Дехто використовує фестиваль, як ділову платформу для укладання угод про співпрацю у торгівлі чи, скажімо, сумісному будівництві доріг. Ну і по-четверте, крім принців там буде ще маса цікавого народу: маги, вчені, воїни. Хоча саме цього разу принци таки будуть.

— А хіба у вас правителі не укладають династичних шлюбів? Ну, щоб із вигодою для себе і з користю для королівства? Суто формально, зате ефективно.

— Є таке, не стану брехати. Але й по-простому теж буває. Знову ж таки: живемо ми всі поруч, раси сильно перемішані, релігії у всіх окремі. Воювати в таких умовах — дорого, організаційно складно, а з урахуванням магії, як показала практика, взагалі самогубство. Про проблеми з генофондом після тотального винищення я вже на курсах розповідав. Ось і еволюціонували поступово до розуміння, що немає сенсу зберігати традицію шлюбів за домовленістю. Краще вже нехай молоді шукають долю за покликом серця, адже у щасливої істоти й до навколишніх претензій менше, і до себе. І на будь-яку недосконалість життя дивитися стає легше, розумієш?

— Ідеалістично й наївно.

— Але в більшості випадків це працює. У вас от коли у світі остання війна була? 

— Глобальна? Років вісімдесят тому. Але в менших масштабах весь час хтось воює.

— Ну ось, а в нас уже двісті вісімдесят два роки тиші й миру. Дрібні сутички на кордонах або розбійників на торгових шляхах не беремо до уваги. 

— Ого!

— Ага. То як? Розповісти про наречених?

— Ну давай, — мляво погодилася я.

— Перший кандидат — світлий принц лісових ельфів, третій за старшинством у сім'ї, не спадкоємець, але красунчик і співає фантастично. Далі — Золотоносний Едвард, майбутній король Нантанії, маг вогню, хороший фехтувальник, одружений не був, хоча йому вже тридцять виповнилося. Є ще дядько правителя демонів, видний чоловік, йому трохи за двісті, за їхнім рахунком — самий розквіт сил. Наступний — молодший брат великого князя вампірського клану. Принц гномів є, щоправда, цей тобі за зростом не підійде. Навіть сильф один приїде, але тут я не раджу: для людей це занадто специфічна раса, йому б фейрі в пару, ті теж літають. Перевертнів, зі зрозумілих причин, немає. Дракони в фестивалі участі не беруть, вони вважають за краще по-старому: або союз в результаті драматичного викрадення, приборкання полонянки й пристрасного єднання під фінал залицянь, або шлюб через чисте й велике, але абсолютно випадкове, кохання.

Я тихо зітхнула, і куратор зупинився.

— Щось очі не загорілися, — зазначив він. — Зазвичай дівчата з переміщених аж пищать, коли про наших принців дізнаються. І на відбори натовпами ломляться, причому готові навіть без шлюбу дітей народжувати, якщо від коронованої особи. 

— Та я якось не знаю… — сказати було нічого, адже правда, ну казка ж наяву: бали, сукні, принци. Цілий натовп принців. І я. Уся така сучасна, нетутешня й зовсім не готова для кохання від «сьогодні» і «до останнього подиху».  

— Магістр Неро попереджав, що ти дещо нетипова, — закивав Луїджі. — Здається, я зрозумів, що він мав на увазі. Ну, давай тоді серйозно, чим хочеш зайнятися?