Читати книгу - "Кляте фентезі, Софія Чар"

Останнє вона майже прошипіла і вже більш впевненим кроком покинула трохи розгублену компанію. Проводивши її поглядом, компанія в обличчі Есшата та другого Лаяра повільна повернула голову до гостьової. Вірніше до однієї конкретної рудої маківки, котру зараз мали начесати до синіх блискавок.

– Знаєш, коли я казав, що ти чудово вмієш розумітися з людьми, я помилявся. Ось еталон того, як не треба розмовляти з тим, від кого залежить твоє майбутнє, – зітхнувши, повільно і сумно промовив Лаяр до друга, перш ніж знову глянути на любого брата.

Той у відповідь лише повільно закотив очі. Ось лише цього йому не вистачало…