Читати книгу - "Вушко голки"

Скоро вже треба годувати Джо.

6

Будинок скидався на маєток, і певною мірою таким він і був: велика будівля з угіддями в лісистому містечку Вольдорф поблизу північної частини Гамбурга. У такому помешканні міг би жити власник шахти, успішний імпортер чи промисловець, але насправді цей будинок належав Абверу.

Усе через клімат. І навіть не той, який був тут, а той, що за двісті миль звідси на південний схід — виявилося, що там несприятливе середовище для радіосполучення з Англією.

Наземна частина будівлі була схожа на звичайний будинок, але під землею розмішувалися два бетонні бункери з радіообладнанням ціною в декілька мільйонів рейхсмарок. Усю цю систему зібрав майор Вернер Траутманн, і це була колосальна робота. У кожному бункері розташовувалося двадцять звукоізольованих пунктів для прослуховування, де сиділи радіооператори. Вони могли за стилем передачі повідомлення впізнати шпигуна — як діти впізнають мамині кроки в коридорі. Обладнання для прийому сигналу розробляли надзвичайно якісно, незважаючи на всі інші параметри, а от передавачі треба було спершу зробити компактними, а вже потім — потужними, їх зазвичай носили в невеличких валізках. Розробляли їх у компанії «Телефункен» на замовлення адмірала Вільгельма Канаріса, голови Абверу.

Сьогодні вночі в ефірі було досить тихо, тому, коли на зв'язок вийшов Die Nadel, про це знали усі. Повідомлення німця записав один зі старших операторів. Після завершення передачі останній відправив підтвердження прийому, потім швидко розшифрував повідомлення, вирвав зі свого записника аркуш і пішов до телефону. Зателефонувавши по прямій лінії в Абвер, у штаб-квартиру на Софієн-террас у Гамбурзі, оператор прочитав повідомлення та повісив слухавку. Тепер можна викурити цигарку. Чоловік запропонував одну молодикові, що сидів у сусідній кабінці, й обидва кілька хвилин стояли біля стіни та видихали хмарки диму.

— Щось є?

— Щось завжди є, коли він виходить на зв'язок. Та цього разу небагато. Люфтваффе знову не влучили в Собор Святого Павла[28].

— Відповіді для нього немає?

— Не думаю, що він чекає на відповіді. Той покидьок любить працювати самостійно. Він завжди такий був. Я вчив його працювати з радіо. Як тільки він усе засвоїв, то зразу вбив собі в голову, що став кращим, ніж я.

Молодик був вражений.

— Ви знайомі з Die Nadel?

— Знайомий, — підтвердив той, струшуючи попіл.

— Розкажіть про нього.

— Ну, пити з ним приблизно так само весело, як із дохлим собакою. Вихилити по чарочці — це не до нього. Думаю, він любить жінок, тільки не демонструє цього. Він наш найкращий агент.

— Дійсно?

— Безсумнівно. Кажуть, він найкращий шпигун за всю історію. Ходять чутки, наче він п'ять років працював на НКВС СРСР і став довіреною особою Сталіна... Не знаю, наскільки це правда, але Die Nadel дійсно на таке здатен. Професіонал. Він особисто знайомий із фюрером.

— Із Гітлером? Особисто?

— Колись фюрер наказував приносити йому всі звіти Голки. Не знаю, чи це досі так. Самому Die Nadel, мабуть, начхати на це. Його ніщо не може вразити. Він на всіх дивиться однаково. Так, наче думає, як саме він тебе вб'є, якщо ти зробиш хоч один неправильний рух.

— Добре, що мені не довелося його вчити.

— Маю визнати, він дуже швидко вчиться.

— Хорошим був учнем?

— Найкращим. Працював цілодобово, а коли навчився — перестав зі мною навіть вітатися. Він, мабуть, і з Канарісом забуде привітатися.

— Ach du meine Scheisse![29]

— Ти чув, що всі свої повідомлення він закінчує «Привіт Віллі»? Ось наскільки йому начхати на субординацію.

— Не може бути! «Привіт Віллі»? Ach du meine Scheisse.

Чоловіки докурили, кинули недопалки додолу й затерли ногами. Потім старший підібрав їх та сховав у кишеню, бо в бункерах забороняли курити. В ефірі було тихо.

— А ще він ніколи не підписується своїм кодовим іменем, — продовжив оператор. — Ім'я для Голки обрав фон Браун, але воно йому ніколи не подобалося. Та й сам фон Браун йому не подобався. А ти пам'ятаєш — а ні, це було до того, як тебе узяли, — Браун наказав Die Nadel їхати на літовище у Фарнборо, графство Кент, на що шпигун майже відразу відповів: «У Фарнборо, Кент, немає літовища, гімнюче. Літовище є у Фарнборо, Гемпшир. На щастя, у Люфтваффе краще з географією, ніж у тебе, придурку». Прямо так і відповів.

— Ну, його можна зрозуміти. Якщо ми тут лише припускаємося помилок, то вони там ризикують життям.

Старший насупився. Такі висловлювання зазвичай були його привілеєм, і чоловіку не подобалося, коли слухачі нав'язували свої думки.

— Мабуть, — буркнув він.

Молодший знову повернувся до своєї ролі враженого слухача.

— А чому йому не подобається його кодове ім'я?

— Die Nadel каже, що коли в кодового імені є значення, це може видати його. Але фон Браун не зважає на це.

— Значення? Голка? Що ж це означає?

Тут приймач старшого оператора щось пискнув, і молодий так ніколи й не дізнався, до чого ж там голка.

Частина друга

7

Повідомлення просто довело Фабера до сказу, бо в ньому агенту наказали зробити те, чого чоловік завжди намагався уникати. У Гамбурзі доклали чимало зусиль, щоб переконатися в тому, що шпигун отримав наказ. Фабер відправив в ефір свій незмінний виклик, але замість звичного «Приймаємо — продовжуйте» отримав: «Вирушайте на рандеву номер один».

Фабер підтвердив, що отримав наказ, передав свій звіт і спакував передавач у валізу. Після цього шпигун на велосипеді поїхав з Еритських боліт[30], де він жив під прикриттям орнітолога, та попрямував у Блекгіт. Дорогою додому — тобто до своєї крихітної двокімнатної квартирки — Фабер обдумував, чи дійсно треба виконати наказ. В агента було дві причини цього не робити: особиста та професійна.

Професійна причина полягала в тому, що «рандеву номер один» було старим кодовим терміном, який запровадив Канарісу 1937 році. Йшлося про те, що Фаберу слід підійти до дверей однієї крамниці між Лестер-сквер і Пікаділлі-серкус і зустрітися з іншим агентом. Німці мають впізнати одне одного за Біблією в руках. Відтак між ними мав відбутися такий діалог:

— Який сьогодні розділ?

— Тринадцятий із Книги Царств.

А потім, якщо за ними не стежать, чоловіки мають погодитися, що цей розділ «надихає». В іншому випадку