Читати книгу - "Зоряні королі"

Тьмяна зірка блищала у серці темряви, немов злісне пильне око. Єдина планета, Талларна, теж справляла моторошне враження. Більшу частину її, як грибок, покривали дивні білі джунглі. Чорний океан здіймав ебенові хвилі, які відбивали криваве світло сонця. Кораблі, увійшовши в атмосферу, наближалися до циклопічного міста. Величезні, казарменого виду чорні будівлі вишикувалися правильними рядами, ніби полки, готові до наступу.

Ліанна тихо скрикнула. Вона вказала на нескінченні ряди доків за містом. Ґордон побачив тисячі бойових кораблів. Немов мурахи, поруч снували люди.

— Це лише одна з їхніх баз, — сказала Ліанна. — Ліґа набагато сильніше, ніж ми вважали.

— Але брат збере всю міць Імперії, — промовив Ґордон, намагаючись побороти жахливе почуття тривоги, яке охопило його. — І в його розпорядженні Руйнівник. Якби він ще знав про зраду!

«Маркаб» спускався до колосальної кубічної будівлі. Кораблі ескорту зависли у повітрі.

Крейсер приземлився у центрі великого, обгородженого високим муром майданчика. Зусібіч до нього бігли солдати-хмарники, бліді люди у чорних мундирах. За кілька хвилин до каюти увійшли Терн Ельдред і незнайомий офіцер.

— Ми прибули, і я дізнався, що Шорр Кан хоче бачити вас негайно, — сказав Ґордону зрадник, — Попереджаю — опиратися марно.

Ґордон вже двічі пізнав на собі дію паралізатора, і вмовляти його не було потреби. Він встав, тримаючи Ліанну за руку, і кивнув.

— Добре. Чим швидше все скінчиться, тим краще.

Вони вийшли з корабля, спеціальні зрівнювані компенсували різницю у тяжінні. Повітря було холодним, почуття пригніченості посилювалося похмурим мороком, що згущувався разом із заходом червоного сонця. Холодний, похмурий, вічно оповитий серпанком, цей світ у серці Хмари видався Ґордону відповідним місцем для народження змови, спрямованої на розкол Галактики.

— Ось Дерк Ундіс, один з топ-офіцерів Ліґи, — говорив тим часом сіріанин. — Принц Зарт Арн і принцеса Ліанна, Дерк.

Хмарник був ще молодим, але на його красивому блідому обличчі була печать фанатизму. Він вклонився.

— Вождь чекає нас.

У його очах промайнула іскра торжества. Ґордон зрозумів — хмарники повинні радіти. Арн Аббас убитий, захоплено члена королівської сім’ї…

— Сюди, — сказав Дерк Ундіс, коли вони увійшли до будівлі. І з гордістю додав, звертаючись до Ґордона: — Здивовані? Так, ми уникаємо непотрібної розкоші.

У похмурих залах величезної будівлі панувала спартанська простота. Нічого від пишності імператорського палацу на Трооні та жодної людини в цивільному одязі. Відчувалося, що тут — центр військової держави.

Вони підійшли до важких дверей. Охоронці з атомними рушницями розступилися, і двері відчинилися.

Кімната була ще більш незатишною, ніж інші приміщення. Стіл, жорсткі стільці — ось і вся обстановка. Чоловік, який сидів за столом, встав. Він був високим і широкоплечим, років сорока. Коротко стрижене чорне волосся, енергійне худорляве обличчя, пронизливі чорні очі…

— ІІІорр Кан, вождь Темних Світів! — захопленно оголосив Дерк Ундіс. — Полонені доставлені, пане!

Чіпкий погляд ІІІорр Кана помацав Ґордона, мигцем ковзнув по Ліанні і звернувся до сиріанця:

— Відмінна робота, Терн! Ви і Чей Корбуло довели свою відданість великій справі Ліґи. І Ліґа не залишиться перед вами у боргу… А зараз, щоб уникнути підозри, повертайтеся до Імперії та приєднуйтесь до флоту.

— Ваша мудрість безмежна, пане! — клацнув каблуками Терн Ельдред. — Готовий виконати будь-яке нове розпорядження!

— Ви теж вільні, Дерк, — кивнув Шорр Кан. — Я допитаю наших гостей. Дерк Ундіс знітився.

— Залишити вас з ними, пане? Щоправда, вони беззбройні, але… Диктатор нищівно подивився на офіцера.

— Ви вважаєте, я повинен боятися якогось слабосильного імператорського сина? Хіба мільйони людей не готові з радістю віддати свої життя в ім’я нашої великої справи? Хіба хто-небудь з них відступить перед небезпекою, коли від його самовідданості залежить успіх наших грандіозних планів? Ми здобудемо перемогу! Займемо своє законне місце в Галактиці, відвоюємо його у жадібної Імперії, яка прагне приректи нас на вічне животіння у цих темних світах! Борючись за спільну справу, хіба може вождь думати про свою персону?

Дерк Ундіс вклонився ревно, з благоговінням. Терн Елдред теж. Обидва вийшли з кімнати.

Щойно двері за ними зачинилися, суворе обличчя Шорр Кана пом’якшало. Вождь Ліґи опустився на стілець і дивився на полонених, широко посміхаючись.

— Як вам моя промова, Зарт Арн? — поцікавився він. — Спритно я їх, правда? Що робити — людям подобається подібна нісенітниця.

Раптова зміна у його поведінці була дивовижною.

— Отже, ви самі не вірите у це? — запитав Ґордон.

— Хіба я схожий на ідіота? Такі слова годяться лише для божевільних фанатиків. Але фанатики — головна рушійна сила, ось і доводиться… — Він привітно вказав на стільці. — Сідайте. Я би запропонував випити, але не тримаю тут нічого такого. Не дай бог, зникне прекрасна легенда про суворе життя Шорр Кана, про його відданість обов’язку, про його невпинну працю на благо народів Ліґи…

Він дивився на них зі спокійним цинізмом, з холодним виразом у зірких чорних очах.

— Я багато чого знаю про вас, Зарт Арн. Ви скоріше вчений, ніж людина діла, зате ви досить розумні. Та й принцеса Ліанна, ваша наречена, аж ніяк не дурна. А з розумними людьми розмовляти приємніше. Не треба нести тріскуну нісенітницю про честь, обов’язок, про нашу історичну місію…

Тепер, коли перше здивування минуло, Ґордон вже розумів трохи цього вождя, ім’я якого нависало тінню над усією Галактикою. Надзвичайно розумний, але в той же час і настільки ж цинічний, безжалісний, гострий і холодний, як лезо меча, — таким був Шорр Кан.

Ґордон відчув дивне почуття неповноцінності. Перевага у силі та хитрості було на боці супротивника. Усвідомлення цього лише загострювало його ненависть.

— Ви чекаєте спокійної ділової розмови? Після того, як викрали мене та на додачу поставили клеймо батьковбивці? Шорр Кан знизав плечима.

— Я припускаю, що вам неприємно. Але ви мені потрібні! І давно вже були б тут, якби не випадок. — Він скрушно похитав головою. — Все прекрасно сплановано, перешкоди усунені, Корбуло надав повний розклад патрулів у районі Землі… І раптом, як на гріх, ця антареська ескадрилья! От мені й довелося вишукувати інші шляхи, принце. Зокрема, направити вам компрометуюче послання. Корбуло, зрозуміло, мав наказ «викрити» мого кур’єра, а потім сприяти вашій втечі. Хто ж після цього засумнівається, що Арн Аббаса вбили саме ви?

— Виходить, адмірал Корбуло дійсно працює на вас?

Шорр Кан посміхнувся.

— Б’юсь об заклад, для вас це важкий удар, правда? Він марить владою, марить власним зоряним королівством. І приховує свої бажання під маскою грубуватого, чесного служаки, улюбленця Галактики. Але вам буде приємно дізнатися, що, крім Корбуло, нас підтримують далеко не всі чиновники