Читати книгу - "Знак Хаосу"

— Е… А для чого, власне, вона тут? — Запитав я.

— Якийсь протест з приводу того, що ми робили в Кашері, — відповіла вона. — Вони ніколи не підтримували з Кашером особливо дружніх відносин і я тепер не знаю, для чого вони тут — чи то протестувати проти можливого допуску Кашера в Золотій Круг, чи то їх засмутило наше втручання у внутрішні справи Кашера. Можливо, вони побоюються втратити ринок збуту, коли такий близький сусід раптом стане користуватися тим же кращим статусом в торгівлі, що й вони. Або, можливо, у них інші плани з приводу трону Кашера і ми трохи перебігли їм дорогу. А може, і те, і інше. Що б там не було… Ми не зможемо сказати їм нічого такого, що самі не знаємо.

— Я просто хотів дізнатися, яких тем треба уникати, — сказав я.

— Всього вищеназваного, — відповіла вона.

— Я сама думала про те ж, — сказала Льювілла. — Однак, я також подумала, чи немає у них яких-небудь корисних відомостей про Далта. Їх агенти повинні пильно стежити за всім, що відбувається в Кашері.

— Не заводь мову про це, — порадила Віала, прямуючи до дверей, — Якщо вони й бовкнуть щось ненароком або захочуть щось видати, то тим краще для нас. Злови їх на цьому. Але не показуй, що тобі хотілося б це знати.

— Добре, що з'явився Мерлін. У такі моменти завжди корисно мати зайве усміхнене обличчя.

— А чому я при цьому не відчуваю особливих веселощів? — Сказав я.

Ми проїхали в кімнату, де чекали прем'єр-міністр і його дочки. Їх слуги вже відправилися перекусити на кухню. А офіційні особи все ще залишалися голодними, і це говорило про користь протоколу, тим більше, що він, здається, вимагав деякого очікування перед тим, як подадуть їжу. Оркуз був середнього зросту і кремезний, з чорним, зі смаком зачесаними волоссям, зморшки на його широкому обличчі, здається, вказували, що він куди хитріший, і частіше хмуриться, ніж посміхається, чому він відводив більшу частину дня. Лице Найди представляло більш красивий варіант його обличчя, і хоча у неї вже виявлялася схильність до огрядності, вона твердо утримувалася на привабливому рівні. До того ж вона часто посміхалася і володіла привабливими зубками. З іншого боку, Корал була вище і батька, і сестри, стрункішою, з рудуватим волоссям. Коли вона посміхалася, її посмішка здавалася менш офіційною. У ній також було щось невиразно знайоме. Я подумував, чи не зустрічав її на якому-небудь нудному прийомі кілька років назад. Однак, будь це так, я вже згадав би.

Після того, як нас представили і розлили вино, Оркуз зробив коротке зауваження Віаль про «недавні неприємні новини» щодо Кашера. Ми з Льювіллою швидко встали з боків Віаль, щоб надати моральну підтримку, але вона відповіла тільки, що такі питання треба обговорювати тільки по поверненню Рендома. І що в даний момент вона всього лише хотіла б подбати про їх гідний прийом. Він з цим цілком погодився, навіть злегка посміхнувся. У мене склалося враження, що він просто хотів відразу зафіксувати мету свого візиту. Льювілла швидко повернула розмову на його подорож, і він люб'язно дозволив змінити тему. Політики чутливо реагують на все.

Пізніше я дізнався, що посол самої Бегми ще не знав про його прибуття, і це, здавалося б, вказувало, що Оркуз прибув настільки швидко, що випередив повідомлення посольства. І що він навіть не потрудився завернути до посла, а попрямував прямо до палацу. Ці відомості я взнав трохи пізніше, коли він запитав, чи доставлено послання.

Відчуваючи себе зайвим в граціозних випадах і нейтральній балачці Льювілли і Віаль, я відступив на крок і став подумувати, як би непомітніше зникнути. Яка б гра тут не затівалася, вона мене абсолютно не цікавила.

Корал теж відступила і зітхнула. Потім глянула на мене і посміхнулася, окинула швидким поглядом приміщення і підійшла ближче.

— Я завжди мріяла відвідати Амбер, — зізналася вона мені.

— Він такий, яким представлявся вам? — Запитав я.

— О, так. Поки… Звичайно, я ще мало бачила…

Я кивнув і ми трохи віддалилися один від одного.

— Ми з вами десь раніше зустрічалися? — Запитав я.

— Не думаю, — засумнівалася вона. — Я не так вже багато подорожувала, а ви, по-моєму, не бували в наших краях. Чи не так?

— Так, хоча з недавнього часу вони викликали у мене цікавість.

— Я, однак, дещо знаю про вас, — продовжувала вона. — Просто з загальних пліток. Я знаю, що ви з Двору Хаосу, і знаю, що ви навчалися в коледжі в тому Відображенні, які ви, амберіти, здається, дуже часто відвідуєте. Я багато разів думала, на що схожий той світ.

Я заковтнув приманку і почав розповідати їй про коледж і про свою роботу, про те, які місця відвідав і що любив робити. Поки я розповідав, ми підібралися до дивана в протилежному кінці кімнати і розташувалися зручніше. Оркуз, Найда, Льювілла і Віала, здається, не помітили нашого усамітнення, і якщо вже мені потрібно було знаходитися тут, то я знаходив більш приємним розмовляти з Корал, ніж слухати їх. Не бажаючи розповідати один, я попросив її розповісти про себе. Вона повідомила мені про своє дитинство, проведене в Бегма та її околицях, про свою любов до заміських прогулянок — на конях та човнах по річках і озерах; про прочитані нею книги і досить невинні аматорські заняття магією. Вона якраз збиралася перейти до опису деяких цікавих обрядів, які проводять тамтешні селяни для забезпечення родючості грунту, як увійшла служниця і, наблизившись до Віаль, щось повідомила їй. За дверима виднілися й інші слуги. Віаль потім сказала щось Оркузу і Найді, ті кивнули і рушили до дверей. Льювілла відокремилася від них і попрямувала в наш бік.

— Корал, — сказала вона. — Ваші покої готові. Один із слуг покаже вам, де вони. Напевно, ви хотіли б перекусити і відпочити після подорожі.

Ми встали.

— Я, взагалі-то, не втомилася, — сказала вона, дивлячись швидше на мене, ніж на Льювіллу, і в куточках її рота причаївся натяк на посмішку.

Якого біса?! Я раптом зрозумів, що мені дуже приємне її товариство, і тому сказав:

— Якщо ви не відмовитеся переодягнутися у що-небудь простіше, я буду радий показати вам місто. Або палац…

Натяк в куточках рота перетворився на справжню посмішку, на яку варто було подивитися.

— Тоді ми зустрінемося з вами тут через півгодини, — закінчив я після того, як вона