Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"

перед Метіусом. — Для Еверета важливо не тільки наукове розв'язання проблеми… Гм, я хочу сказати, — виправився директор, помітивши, як гнівно спалахнули очі професора… — Звичайно, це для нього важливо в першу чергу. Зрозумійте мене правильно. Найменший успіх уже забезпечив би вам певну підтримку. Президент, мабуть, боїться, що витрачає величезні кошти на науково помилкові дослідження. Створіть реакцію чисту на вісімдесят чи дев'яносто процентів, Метіус, тоді ви зможете укластися в чотири місяці. Запізнення на день чи два не має значення…

Мерлан Метіус сидів нерухомо. Вираз обличчя його не змінився.

— Ядерна фізика, містер Брекдорп, — це точна наука, — не піддавався вчений. — Я вже казав вам, що маю намір насамперед створити первісну реакцію між тритієм і воднем, яка запалить суміш літію 7 з воднем. Для цього потрібна достатня кількість тритію. Тим часом запаси його злетіли в повітря разом з корпусом 37.

— Всі наші реактори вже переведено на виробництво цього дорогоцінного матеріалу. Ви ж знаєте, — відповів Брекдорп.

— Треба прискорити спорудження нового реактора за нульовою зоною, щоб збільшити виробництво тритію. На компроміс я Не піду, містер Брекдорп. Якщо буде невдача, козлом відпущення перед так званою громадськістю, стане вчений, відповідальний за дослідження. Президент тільки плечима зниже, що означатиме: Мерлан Метіус не впорався! Але Мерлан Метіус не з тих учених, які не можуть упоратися!

Професор стояв біля крісла, схилившись над столом, його стиснутий кулак твердо лежав на аркуші паперу з цифрами і формулами.

Брекдорп підвівся. Сьогоднішня розмова, як і всі попередні, не дала наслідків. А Вільсон цього не розуміє. Він думає, що, коли називають ім'я президента Еверета, вчені одразу стають навколішки. Ну що ж, гаразд! Коли не допомагає слово, тоді… Ні, примусом тут нічого не вдієш. Лишається третій шлях: звести Метіуса з Кальманом — нехай трохи почубляться.

Брекдорп попрощався з професором і вийшов.

Біт Стефсон їздила в невеличкій білій спортивній машині. Раніше батько брав її з собою у велику машину, але останнім часом Стефсон затримувався в лабораторії. Щоб не залежати більше від батька, Біт купила собі двомісний автомобіль.

Хріс Браун стояв, спершись на стіну гаража. Він заплющив очі і з задоволенням підставляв обличчя передвечірньому сонцю. Небо над атомним містом, Рівертауном і пустелею було таке чисте, таке блакитне, мов новісінька, без єдиної цяточки тканина. Ах, як приємно стояти, заплющивши очі, і відчувати на обличчі лагідний лоскіт сонячного проміння! Може, все-таки ще є надія? Він так хоче, він мусить одужати: в нього є важливі справи!

Роздуми молодого вченого перервав сигнал — з підземного тунелю виїхала машина Біт Стефсон.

Коли Хріс відійшов од стіни гаража, Біт побачила його. Вигляд у Брауна був такий поганий, що дівчина злякалась.

— Алло, Хріс, сідайте! — гукнула Біт, відчиняючи дверцята машини. — Ми давно не бачились.

Вони потиснули одне одному руки, і Хріс Браун сів у машину. Це коштувало йому великих зусиль.

Біля воріт машина зупинилась. Обоє, не припиняючи розмови, показали свої перепустки вартовому. Біт повільно рушила далі. Хрісу, мабуть, приємно було їхати у відкритій машині в цей передвечірній час. Він повернув до дівчини змарніле обличчя. В його карих очах виблискували зеленкуваті вогники.

— Де ж ваша державна таємниця, Біт?

— Сьогодні телеграмою викликали вашого наступника, Хріс.

— Хто ж це такий? — Він почав потягувати свої кістляві пальці. Дівчина помітила, як на його худій шиї швидко рухається кадик.

— Барн Кальман, — сказала вона осміхаючись.

— Барн? Барн Кальман? — Браун не зводив погляду з білої стрічки бетонної дороги, що тяглася в пустелю. — Барн приїздить сюди? Коли?

— Як тільки буде можливість. Думаю, через кілька днів. Адже телеграма ПЕК знімає всі перешкоди.

Повільно повернувши голову до Біт, Браун сказав:

— Я нічого не маю проти приїзду Барна. Те, що йому передають мою експериментальну лабораторію, мене теж не турбує. Він діятиме обережно. Зовсім не обов'язково, щоб з кожним траплялося те, що зі мною. Але він не повинен робити того, що ми тут робимо.

Дівчина трохи примружила очі. Що він знає, цей молодий науковець, про ті речі, які робляться за кулісами Мехіко-Занда?

— Ви надто песимістично настроєні, Хріс. Тут же нічого особливого не коїться, — ні змов, ні злочинів…

— Ах, Біт, не думайте, що ми такі наївні і вже зовсім нічого не розуміємо. Людям стало відомо, що Атомний слон часто буває у професора Метіуса. Чого йому там треба? — Очі Брауна промовляли більше, ніж його голос.

— Нехай це вас не хвилює, Хріс, — спробувала заспокоїти молодого вченого Біт. — Зрештою, це обов'язок Брекдорпа — цікавитися дослідженнями.

— Дослідженнями! — глузливо розсміявся Браун. — Ви, мабуть, неуважно стежите за пресою, Біт. Те, що від нас, працівників атомного міста, тримають у таємниці, в газеті написано чорним по білому.

Вчений вийняв газету, розгорнув її і показав невелику замітку. То була «Нью-Йорк уікенд» — газета групи прогресивних діячів. Казали, що її фінансує архімільйонер Норман Окленд, який виступає проти атомного озброєння. В газеті на не дуже помітному місці було написано:

«Ходять чутки, що один з наших найбільших дослідних атомних інститутів працює над серією дослідів, які, можливо, вже найближчими місяцями мають завершитись «успішним» ядерним випробуванням».

Біт Стефсон пильно подивилася на Хріса Брауна.

— Ви думаєте, що автор має на увазі Мехіко-Занд?

Не відповідаючи на питання, Браун сказав:

— Треба було б попередити Барна Кальмана, щоб він не бруднив рук цією справою. Батько втягне Барна в роботу над своїми дослідами. Професор Кальман ладен робити все заради власної вигоди. А професор Метіус належить до тих людей, що цілком віддають себе науці. Які будуть наслідки досліджень і для чого використають його відкриття, вчений не думає. Біт, не дозволяйте, щоб Барн з-за честолюбства свого батька або ради «чистої науки» Метіуса став на хибний шлях.

Біт, зупинивши машину, прочитала замітку. Потім рушила далі. Її випередили кілька машин, що йшли з атомного міста. Промчали мимо великі автобуси з робітниками