Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

Місіс Мослер особлива. Вона ніколи не демонструє своє тепло до нас, чи якоїсь переваги окремим учням, але при цьому це єдиний учитель, якого поважає вся школа.
- Чи готові вбирати знання? - Виклавши на стіл друковані зошити, вона плескає в долоні, привертаючи увагу тих, хто все ще продовжує поратися за партами.
- Та що їх там вбирати? - Летить з останньої парти, - Нам головне бали набрати для вступу.
- А бали що самі себе повинні намалювати?
– Нф. Але я, наприклад, поступаю на математичний і мені ваша література і даром не потрібна. Мені треба сконцентруватися на кінцевій меті і не витрачатися на непотрібну інформацію.
Місіс Мослер складає руки на грудях, обводячи нас усіх поглядом.
- Окей. Є в мене для вас одна байка. Хто вгадає її посил отримає «А» за перший тест.
- Оооо, - хлопці пожвавлюються і подаються вперед, готуючись слухати Сенсея, як ми її про себе називаємо за достаток притч і сказань.
- Отже, є стародавня притча про молодого, але старанного учня, який прийшов до Вчителя і запитав його: «Якщо я буду багато і старанно працювати, скільки часу мені знадобиться для того, щоб пізнати Дзен?» Вчитель подумав і відповів: "Десять років." Тоді учень сказав: «А якщо я працюватиму дуже багато і намагатися щосили, тоді скільки часу мені знадобиться?» "Тоді двадцять років," - пролунала відповідь Вчителя. «Але якщо я працюватиму дуже, дуже багато?» — знову запитав учень. "Тридцять років," - відповів Вчитель. "Як же так? Я не розумію!" — розчаровано промовив учень.«Щоразу, коли я кажу, що працюватиму більше, ви кажете, що мені знадобиться більше часу. Чому? … Отже, лоботряси, питання – чому?
Місіс Мослер з якимось збоченим задоволенням обводить клас тріумфуючим поглядом.
- Може тому, що вчитель йому заздрить? У самого мабуть зайняло років сорок пізнати цей Дзен, - регоче з задньої парти Скотт.
- Тобі, Перкінсе, його не вдасться пізнати і за п'ятдесят років, - поблажливо хитає головою вчителька.
- Може, чим він старанніше працює, тим більше дізнається і відповідно на це потрібно більше часу? - Голос, що кожного разу відгукується в моєму організмі хвилею приємного томлення подає розумний аргумент.
Обертаюся на Роя. Він не тільки божевільно гарний, але ще й розумний. Гордість за нього переповнює, викликаючи усмішку на губах.
Він теж сліпуче усміхається, впевнений у своїй правоті, а ось місіс Мослер задумливо хитає головою.
– Ні. Тоді можна вчитися все життя і взагалі не досягти мети, бо знань ніколи не буває достатньо. Ще варіанти?
Народ хмуриться, хтось шушукається, я намагаюся зрозуміти, але теж не вловлюю сенсу. Запитливо дивлюся на Тару, але вона тільки хитає головою, мовляв: «Навіть не дивись на мене. Усі ці мудрі думки не моє».

- Тому що чим більше упираєшся в ціль, тим менше уваги приділяєш самому процесу вивчення інформації.
Різко переводжу погляд на Скайлера, чий голос у тиші пролунав несподівано. Ті, хто ще не встиг його помітити на перерві, тепер з цікавістю розглядають, переводять очі на місіс Мослер, яка розпливається в задоволеній посмішці.
- Ну хоч когось із мізками послала доля на останньому році навчання, - сплеснувши руками, вона тицяє пальцем у кожного з нас. – Чим більше ви будете зосереджені на вашій меті поступити куди б вам там не хотілося, тим менше задоволення від процесу навчання ви отримаєте. А це означає, що інформація у вашій голові не затримається. Напишете тест і вона випарується. І так із кожним наступним. Щоб чогось навчитися в житті, потрібно не просто дивитися на мету. Потрібно працювати над нею. Молодець, новенький. Ім'я своє скажи, мій улюблений учень.
- Скайлер Картер.
- Харт, - виправляю його я, чим звертаю увагу всіх присутніх на себе. Ніяковію, і вимовляю трохи тихіше, - Ти ж тепер Харт.
- Картер, - повторює Скайлер, прицільно дивлячись мені в очі і ставлячи мене в незручне становище.
Ззаду лунає шепіт, дехто присвистує.
Чорт.
Я чомусь була впевнена, що він змінив прізвище на наше.
- Скайлер Картер, - голосно приводить до тями весь клас місіс Мослер, - на перший тест можеш не приходити. У тебе автомат. Але уроки ти повинен відвідувати. Ну, а ми з вами, лоботрясами приступаємо до процесу, який просто зобов'язаний викликати у вас потужний вибух задоволення. До читання!