Читати книгу - "Майбутній мій, Юлія Бонд"

– Що ти робиш зі мною, крихітко? – Усміхається Олег, укладаючи мою голову до себе на груди. – Я знову тебе хочу.

– Так швидко? – дивуюсь, опускаючи руку на кам'яний стояк. – У твоєму віці ще таке можливе?

– Ти сумніваєшся в мені, дівчинко?

– Хочеш сказати, я помиляюся?

– Дуже помиляєшся, – гарчить Олег і штовхає мене на спину, утримуючи за руки і намагаючись лоскотати, чому я пищу наче дитина.

– Олеже, вистачить. Я здаюсь.

– Я хочу прийняти душ. Ти зі мною?

Піднявшись із ліжка, Олег йде до виходу, а я стежу за ним поглядом, відчуваючи внизу живота справжню пожежу.

Він просто космос... Я теж його знову хочу!

І це лякає, бо хотіти ровесника батька може лише ненормальна. Здається, мій дах остаточно поїхав.

***

Прокидаємося вранці від палючого сонця, що пробивається через призму скла на ілюмінаторі. Першою розплющую очі й намагаюся поворухнутися, щоб виповзти з-під Олега, який придавив мене з правого боку і практично знерухомив, закинувши ногу.

– Прокинулася, Тарновська? – З ранку його голос трохи хрипить, і я ловлю себе на думці, що вперше чую Олега вранці.

Три місяці тому, у день весілля батька, я звалила з готелю до того, як прокинувся Олег. Тоді мені було соромно подивитися йому в очі й сказати, що все було дурною помилкою, адже я ніколи раніше не дозволяла собі подібного навіть у думках. А тут: сама повисла на Олеговій шиї та відразу ж погодилася на пропозицію познайомитися ближче. Зла була на батька та плюс п'яна. Гримуча суміш вийшла з огляду на те, що Олег дуже сподобався і підкорив моє серце з першої хвилини знайомства.

– Ти важкий, Олегу.

На моє обурення чоловік гортанно сміється і перекочується на спину.

– Іди сюди, моя маленька, – Олег тягне мене за руку та опиняюся сидіти зверху нього в пози вершниці.

– Як тобі ніч? Виспалася?

– Жартуєш?

– Ну ти сама винна, моя дівчинко. Хто вчора сумнівався у моїх можливостях? - Олег усміхається, а потім раптом стає серйозним: – Маше, що нам з тобою робити?

Я розумію, він зараз зовсім не про секс. Олегу не дають спокою неприємні думки, як і мені.

Що тепер буде з нами?

Переспавши один з одним один раз, ми могли б про все забути, і тоді ніхто б навіть ні про що не здогадався. Але секс трапився вдруге. І втретє.

І скільки ще трапиться? Адже нас тягне один до одного магнітом.

_______________________

Дорогі читачі! У вашого автора з'явилася гаряча новинка. Усіх охочих запрошую до нової книги.

Анотація до книги "Я теж її кохаю":

– Я одружуюся, Юліє.
– Дуже поганий жарт. Чи це була пропозиція? – Усміхаюся, обіймаючи коханого чоловіка за шию.
– Ні. Я одружуся з іншою. А зараз тобі краще піти, бо за десять хвилин у цей дім увійде твій чоловік, – скидає мої руки та киває на двері.
– Любий, ми ж кохаємо один одного. Навіщо ти так із нами? – сльози градом котяться по моїх щоках.
– "Нас" немає! Ти свій вибір зробила ще десять років тому, коли відмовилася від мене, – його слова б'ють на розмах, потрапляючи точно в серце.
***
У минулому ми були закоханими та мріяли одружитися, але в останню мить я втекла із РАГЦу. Через десять років ми зустрінемось знову, і це стане нашим новим початком! Чи кінцем?