Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

Але, якщо з кольчугою особливих проблем не передбачалося, то щодо особистої зброї розкрилися певні труднощі. А саме відсутність навичок щоденного носіння. Варто машинально відпустити рукоятку, наприклад: ніс почухати, — як піхви відразу намагалися з'їхати зі стегна і сунутися між ніг.

Так, з таким довіском багато не набігаєш. Доведеться в темпі освоюватися... Значить, не підперезавшись мечем, я тепер ні кроку. Треба терміново намотувати кілометро-години носіння.

Шолом теж зробили з якогось сучасного сплаву, і він, хоч і легкий, як яєчна шкаралупа, одразу вселяв довіру. Такий не трісне під булавою. Головне: щоб молодецьким ударом голову разом із ним в плечі не увігнали. А так – витримає, захистить. Під шолом належалася повстяна шапка, але я вирішив, що формений берет цілком підходить на заміну. Тим більше, що шолом на кшталт каски, одягається тільки перед боєм. Для постійного носіння не призначений.

Що ж, з екіпіруванням начебто розібрався: не біном Ньютона. Значить, поки Листиця біля плити чаклує, — деяким дармоїдам, не тикатимемо в груди пальцем, оскільки не культурно, можна і на річку збігати… Змити, так би мовити, з ніг пил минулого життя… А заразом, остудити мізки. Адже, як не пижся, нереальність всього, що відбувається, продовжувала напружувати. Ну не буває так, не буває! Не повинно бути! Хоча і є…