Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Настя ж, з побоюванням, але спробувала встати, підійшла до шафи. Спочатку притулилася до неї чолом, намагаючись зрозуміти, на якому ж вона світі, а потім повільно, дуже обережно почала перевдягатися.

Сьогодні вона потрапить додому неймовірно рано. А завтра можна спати. І післязавтра теж. А ще можна буде хворіти, пити чай із лимоном і довго ще не думати про те, що знову доведеться повернутися сюди.

Це дуже дивно — з одного боку ненавидіти місце, від якого залежиш, а потім так лякатися гіпотетичної можливості позбутися цієї самої залежності. Але Настя жила з цим почуттям ось уже добрий місяць. Сьогодні воно просто сильно загострилося.

А все через цього шефа над усіма шефами. Приїхав би він завтра чи вчора — усе б обійшлося куди меншими жертвами принаймні для неї. Але ні, володарю метеликів потрібно було припхатися саме сьогодні.

Виходячи з Батерфляю тієї ночі, Настя дуже сподівалася, що більше не зустріне Гліба Імагіна ніколи.

***

Гліб витягнувся на ліжку, закидаючи руки за голову. Ну й що ми маємо в скромному підсумку? Батерфляй потрібно або рятувати, або терміново від нього позбавлятися. Причому вкрай терміново — поки ще хоч якесь ім’я залишилося. Звичайно, угода може вийти не найвдаліша, але це куди простіше, ніж реанімувати. Менше грошей, нервів і часу. Хоч йому й дуже шкода.

У ванній щось впало на підлогу, повертаючи в реальність. Правда, ненадовго.

Звичайно, цей вечір навряд чи можна вважати для клубу показовим — Гліб сподівався, що подібні казуси трапляються в ньому не кожен день, але насправді непритомність танцівниці просто стала останньою краплею в бочці його терпіння.

Євген дуже розслабився, відчуваючи себе, якщо не царем і богом, то виконувачем обов’язків цих посад точно. Чомусь вважав, що може творити все, що душі завгодно, тільки не подумав про те, хто в результаті буде нести відповідальність. Оскільки відповідальність однаково лягала на Імагіна, попусків давати шалапутному Пампушку він більше не планував.

Шматок дурня, не інакше. Ще й крайнього знайшов… Точніше, крайню. Вирішив, що звільнить дівчинку, тим самим задобривши злісного шефа. Хрін вам. Гліб відмінно знав, через що лютує, і причиною було ніяк не це.

А вона… На неї було приємно дивитися. Незвично, чи що… Відразу впадало в очі, що дівчинка новенька. Рухається більш скуто, ніж інші метелики, дивиться начебто усвідомлено, але постійно крізь. Виходило трохи наївно, але, безсумнівно, красиво. Батерфляй ніколи не робив дуже велику ставку на своїх гоу-гоу, керівництво не морочитися організацією шоу-програм за участю метеликів, позиціонуючи їх як елемент декору, милу фішку, і в ролі цієї самої фішки дівчинка мала хороший вигляд.

Незрозуміло тільки, чому так збентежилася, піймавши його погляд. Хоча… Схоже, дивився він справді дуже уважно. Дивився так, ніби хотів, щоб вона зловила його на підгляданні. Вона зловила… і що далі?

А далі мало відбутися хоч щось — якась реакція, бажано, позитивна. Гліб був би не проти, щоб на губах метелика здригнулася усмішка, вона усміхнулася б, повела плечима, а потім продовжила танець, заграючи з ним. Цей сценарій його влаштував би. Він навіть дочекався б новеньку, запропонував підвезти… до неї або до себе, не так вже й важливо. Такий розвиток подій йому подобався, а ось те, що дівчинка знепритомніла — ні.

Він і сам не зрозумів, як опинився на межі танцмайданчика так швидко, але, чорт візьми, злякався. Навіть зараз відчував лоскотливе хвилювання, адже так точно і не дізнався, що сталося, чи нічого бідолаха собі не зламала.

Гліб сів у ліжку, потягнувся за телефоном. Відмінно, Євген буде шалено радий чути шефа вже втретє за ніч, хоча тепер уже практично вранці. І, головне, з дуже цікавим питанням, заданим шалено вчасно.

Двері у ванну відчинилися, з неї випурхнула зібрана вже Юля.

З колишніми можуть скластися різні відносини. Хтось свариться в друзки, перебивши весь посуд у спільній квартирі. Хтось розходиться друзями, водночас один щиро вважає, що розійшлися вони добровільно, а інший відчуває гіркоту через те, що ніяка дружба йому на хрін не потрібна і його тупо кинули. Хтось мовчки збирає речі та пропадає з життя. А в них із Юлею була своя модель розставання. Гліб не міг запропонувати своїй колишній те, про що вона так мріяла — обручку на пальці та своє прізвище в паспорті. Не міг тому, що не хотів. Юля довго намагалася з цим боротися, а потім плюнула. Не Гліб, отже, хтось інший. Ось тільки до того часу, як цей 'хтось інший', буде знайдений, відмовлятися від нерегулярного, але якісного сексу — нерозумно. Ось уже два місяці вони перебували в стані нарізно з нерегулярним, але, безумовно, якісним сексом без зобов’язань. Гліба це влаштовувало, Юлію теж. Варто було їй перестати капати на мозок своїми далекосяжними планами на чоловіка, як він, нарешті, зміг гідно оцінити свою партнерку.

Дівчина підійшла до ліжка, опустилася на нього, зробила кілька 'кроків' на колінах до чоловіка, дотяглася до губ.

— Я поїхала, — поцілувала, розтягуючись в усмішці. Сьогодні вона зробила сюрприз колишньому  — приїхала без попередження, добре, що хоч ключі від його квартири досі зберігалися в неї. Віддасть, коли матиме такого самого, який єдиний і неповторний. У розумінні — залізобетонний кандидат у чоловіки.

— Можу сам відвезти.

— Не треба, — спустивши ноги на підлогу, Юлія провела ногами по килиму, знайшла відкинуті не так давно човники. — Ти сьогодні якийсь агресивний, у ліжку добре, а ось на дорозі — небажано.