Читати книгу - "Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков"

Пам’яті Віктора Верещака

Він майстром був своєї справи 
Та мав ще руки золоті,
І не шукав для себе слави – 
Звичайним був собі в житті.

Навчався в Никонівській школі,
А потім шлях свій прокладав, 
Не жалкував про те ніколи,
Яку професію обрав.

Його любили й поважали 
І друзі, і знайомі всі,
Та плідну працю шанували – 
Такі майстри в нас у ціні.

Коли біда прийшла в країну, 
Як надворі цвіла весна,
На захист став він України – 
Гібридна почалась війна.

І Віктор був одним із перших, 
Хто йшов країну боронить. 
Не думав він, що буде далі
І скільки залишилось жить.

Під час навчання, на світанку, 
Як яблуні в садах цвіли,
Зірвавсь снаряд і наостанку,
Хто був навкруг, всі полягли.

Загинули бійці-солдати,
В небесні подались світи,
Тож їх ми будем пам’ятати,
І Віктор з нами назавжди.