Читати книгу - "У пошуках проклятої королеви, Ляна Аракелян"

– Це що за нетямуща? – оцінювально зиркнула вона на мене. – Друга за сьогодні!

– А хто перший? – широко посміхнулася я.

– Тролиця, – жінка продовжувала мене роздивлятися, немов я якась дивакувата рослина.

– Кхибра жива! Жива! Де вона, милостива пані, скажіть мені, де я можу знайти подругу?

– Подругу? – її лисячі очі, так схожі кольором на лісові дзвіночки, розширилися від подиву. – Так це ви адептки кулінарного факультету?

– Авжеж, – підтвердила я. – А ще Міларунн, Рудик і Вальдек.

– Ох, як у мене сьогодні багато роботи! – розсміялася жінка і представилася: – Не лякайся, я Найзінтра.

– Богиня кулінарії!

– Вона сама!

– А я Рута Морошкіна! – відрекомендувалася я.

– Дуже приємно, Руто Морошкіна. Це я розбудила ваші джерела, щоб дізнатися скільки вас і познайомитися ближче. Бо вже час приступати до справи.

– Пора, – погодилася я.

Богиня підняла моє підборіддя і з цікавістю роздивлялася обличчя.

– Миленька. Ти дуже миленька. Тільки в тобі ще одне джерело. Але воно спить, – надула пухкі губи Найзінтра. – Нічого, прокинеться і воно. Недовго залишилося.

– А як ним керувати? – не втрималася я від головного запитання.

– Гм, легко! Коли потрібно буде чарівбувати, уяви, що ось тут, усередині тебе, золотий абрикос, – вона поклала руку мені на сонячне сплетіння. – Джерело відгукнеться і наповнить тебе енергією. Тільки будь уважною: не дай плоду перезріти.

– А як я це зрозумію?

– За запахом, мила, за запахом. А ти їх розрізняєш дуже тонко, мені це подобається. У кулінарії дуже важливі аромати. Так от, щойно відчуєш, що пахне перестиглими абрикосами – подумки дякуй джерелу і проси, щоб воно закрилося. Інакше вичерпається або поглине.

Так ось чому Герману здається, що від мене пахне абрикосами! Він чув запах мого сплячого джерела!

– Дякую тобі, велика! – я присіла в реверансі. – Але скажи мені, будь ласка, де шукати тролицю?

– Далеко, у замку. Її тримають у підземеллі, в кайданах. Якщо ти їй справжня подруга, допоможи. Не дай її джерелу загинути. Бо вони не прокидаються просто так... Прощавай, кумедна адептко. Буду чекати зустрічі на кухні академії та у Храмі Всіх Богів!

Із цими словами богиня зникла. А я розплющила очі. Треба ж, лежу на столі, а наді мною схилився Герман.

– Навіщо ви мене сюди вклали? – невдоволено пробурчала я.

– Як же ти нас перелякала! – полегшено видихнув Гера і допоміг мені встати зі столу.

– Руточко! – радісно підлетів Шафран.

Прокинувся! Весь цей час мовчав, на свої довгі вусики намотував інформацію!

– Кхибра жива!

– Звідки ти знаєш? – витріщився на мене напіворк.

– Я розмовляла з Найзінтрою. У Кхибри, як і в мене, прокинулося джерело. Не можна, щоб воно вичерпалося.

– Поки воно відкрите, у неї є сили. Вона навіть може поділитися нею, – Лікраніель пив остиглий відвар.

– Так, це якщо її тримають в одному приміщенні з батьком, – зітхнула я.

– Альге, скільки летіти до твого замку, точніше, до замку твого батька?

– Якщо він зараз на Хелкеші, то пів дня дракон-джетом. Якщо на материку, то теж драконом, десь годин шість.

– Можемо не встигнути, – присвиснув Гріс.

– Хто може побудувати портал? – Герман уставився на Лікраніеля.

– Що ти на мене так дивишся? У мене джерело ще навіть не заворушилося.

– Я знаю того, хто в одну мить його може побудувати, – продовжив із натиском Герка.

– Рані спить, – зрозумів його натяк ельф.

– Прокинеться, – підключився Альгін.

– Його архімаг покарає, – продовжував чинити опір Лік.

– Нам усім дадуть добірних копняків і стусанів, – Василь сидів, підперши голову рукою, не зводячи з Лікраніеля червоних від втоми очей.

– Ельфеня, допоможи мені, – пролунав убитий тихий голос Ойхільда. – Присягаюся, я більше ніколи тебе так не назву. Допоможи врятувати кохану. У нас, орків, це на все життя, розумієш? Як і у вас, ельфів!

– Ти напіворк, – Лік сидів похмуріший за хмару.

– Я орк, – стиснув кулаки Ойх. – І не визнаю ніяких напів- .

– Ліку, я обіцяю тобі спекти найкращий пиріг, – вирішила дотиснути його я. – І, так, ти прекрасно знаєш, що твій брат мені не відмовить.

Лікраніель надув губи.

– Знаєте, хто ви всі? – Здирники і шантажисти!.. Але Кхибра – моя подруга теж... Дайте флая, якщо у вас є.

Вася з готовністю дістав із сумки магофлая. Лік ельфійською наговорив послання і підкинув птаха, той розчинився у повітрі.

– А поки чекаємо, Альге, можеш накидати хоч приблизний план замку? Наскільки я зрозумів, ти в ньому хоч іноді бував? – Василь підсунув йому блокнот Ліка. Ельф навіть не став обурюватися. Лікраніеле, чи ти це?