Читати книгу - "В твоїх руках не страшно, Ольга Островська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сама Кахін стоїть на місці, згорбившись, навіть зіщулившись. Майже повиснувши на своїй кривій палиці. Зараз вона навіть близько не схожа на ту всесильну відьму, яку я зустріла у палаці після приїзду. Наче сила її майже зникла.
Вона також розглядає мене. І сумно усміхається.
− Як ти розквітла, моя дівчинко. На своєму місці ти. Ой, на своєму. Тут і маєш залишитися. З Даном. Але гниле серце не відпустило тебе. Не забуло. Воно тягнеться до тебе. Шукає. Хоче повернути, помститися, покарати.
Всередині все обмирає і душа крижаніє від жаху. То ось, що я маю побачити? Ось що вона прагне мені показати? Я мала здогадатися. Зрозуміти.
Хочеться розвернутися та втекти. Сховатись за Аєданом. Закрити вуха руками й нічого не чути. Хочеться вити від паніки, що накриває мене задушливою хвилею.
Але я більше не дозволяю собі цього. Я не дозволю Танрагосу знову зламати мене. І вперто крокую далі.
Рука Кахін суха і зморшкувата. Пальці холодні. Вони клешнями стискаються на моїй долоні, як тільки я її торкаюся.
– Дивись, жрице, – хрипить відьма, і мене накриває темрявою.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В твоїх руках не страшно, Ольга Островська», після закриття браузера.
