Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

— Що мені робити? — тихо прошепотіла вона. — Я не можу дозволити, щоб народ дізнався про це. Це зруйнує всю королівську династію... Але як зам'яти цю справу?

Торвальд мовчки глянув на неї, ніби зважуючи її слова, а потім, понизивши голос, заговорив:

— Ваша величність, єдиний шлях закрити цю історію — знайти Червоний Рубін. Саме він дає Магістрові владу. Якщо артефакт буде знищено, Магістр втратить усю силу та вплив. Без рубіну він нічого не зможе вдіяти, і його таємна влада зникне.

Королева спохмурніла:

— Але як нам його знайти? Цей рубін прихований століттями. Навіть масони не завжди знають його точне місцезнаходження.

Торвальд відкинувся на спинку крісла, переплетивши пальці і глибоко замислившись.

— Є тільки одна людина, яка може допомогти вам у цьому, — продовжив він. - Зберігач рубіну. Його звати Йоаким. Він був обраний спеціально для цього завдання: охороняти та захищати артефакт від рук таких, як Магістр. Якщо ви знайдете Йоакіма, він зможе знищити рубін.

Королева уважно слухала, поступово усвідомлюючи, що це може бути єдиний вихід.

— Але ж де його шукати? — її голос був сповнений тривоги.

— Йоакім пішов у підпілля багато років тому, — відповів Торвальд. — Він живе далеко від суспільства, знаючи, що багато хто хоче отримати цей артефакт. Вам доведеться звернутися до ваших таємних агентів. Вони можуть знайти її, але це буде непросто.

Королева кивнула, приймаючи почуте.

— Якщо ми знищимо рубін, — повільно промовила вона, — тоді Магістр втратить свою владу... Але ми маємо діяти швидко. Час не на нашому боці.

Торвальд подивився їй у вічі, його погляд був виконаний серйозності та жалю:

— Саме так, ваша величність. Але пам'ятайте – цей шлях небезпечний. Ворогам може не сподобатися те, що ви вирішите зробити. Але якщо рубін зникне, Магістр стане лише тінню того, ким він був.

Королева встала з крісла, її погляд став твердим та рішучим.

- Я піду на це. Ми повинні захистити королівство за всяку ціну.

***

Елін, зібравши команду у великій залі агентства, ходила туди-сюди, занурена в роздуми. Вона знала, що всі були виснажені, а новина про наказ відступити і зовсім вбила в них рештки бойового духу. Фредерік і Ерік, які вже прийшли з королівської наради, стояли віддалік, не поспішаючи починати.

- Отже, - почала Елін, сівши за стіл. — Ми зіштовхнулися із ситуацією, яка виходить за межі нашого розслідування. На цьому етапі причетна корона, і це все змінює.

Детективи сиділи мовчки, пригнічені цим одкровенням. Кожен із них розумів, що королівська сім'я і магістр ордену — це не проста злочинна організація, з якою можна впоратися, вдавшись до звичайних методів.

— Як королівські сищики, — продовжив Фредерік, трохи подавшись уперед, — ми зобов'язані дотримуватися наказу. І я маю сказати вам прямо: якщо ми продовжимо далі в цьому напрямку, нас чекає не просто провал, а щось набагато гірше. Будь-яке "нещастя" з нами може стати лише питанням часу. Корона не жартує.

Ерік, що стояв поруч, кивнув і додав:

— Ми з Фредеріком уже бачили такі справи. Коли щось зачіпає інтереси монархії, і особливо таких масштабах, як цей, з'являється тонка грань між нашим розслідуванням і наказом, який не можна не послухатися. Магістр — це не просто постать у мережі, він вплетений у саму структуру влади. І якщо ми ризикнемо йти далі, наслідки можуть бути фатальними.

Міа, яка до цього сиділа тихо, різко видихнула:

— Значить, ми просто йдемо? Відмовляємось від розслідування, від усіх зусиль?

- Ні, не зовсім так, - Фредерік спокійно підняв руку. — Ми спостерігатимемо. Ми повинні відступити в тіні, стежити за розвитком подій і чекати на відповідний момент. Але жодної активної діяльності щодо магістра чи корони. Інакше ми всі просто зникнемо, як і багато хто до нас.

Катаріна, що сиділа поруч із Міа, глянула на Еліна, потім на Фредеріка:

— То що тепер? Все це заради чого? Ми такі близькі до істини…

Елін, глянувши на свою команду, нарешті заговорила із твердістю в голосі:

- Ми відступаємо. Ми не можемо протистояти короні. Але це не кінець. Ми чекатимемо і спостерігатимемо, як сказав Фредерік. Корона чи ні, "Тінь" все ще становить загрозу для королівства. І якщо буде можливість, ми будемо готові.

Тиша нависла над кімнатою. Кожен усвідомлював, що їм доведеться відступити, але всередині кожного детектива ще тліла надія на те, що це не кінець їхнього шляху.

Елін подивилася на кожного з детективів, перш ніж продовжити. Її голос звучав спокійно, але з тією твердістю, яка завжди утримувала команду у напрузі.

— Магістр ордену… Ми всі розуміємо, що шукати сліди буде безглуздо. Ці люди приховані настільки глибоко, що навіть якщо спробуємо копати, то не знайдемо нічого. Проте "Тінь" - це інша справа. За ним ми спостерігатимемо, — Елін зробила паузу, її погляд став ще більш зосередженим. — Ми можемо не знати, хто такий Магістр, але маємо незаперечну перевагу.

Міа, все ще відчула себе спантеличеною, подивилася на Елін з часткою недовіри:

— Яка ще перевага? Вони надто сильні, надто приховані...

- У нас є "Ворон" і Хенрік, - твердо промовила Елін, дивлячись прямо на Міу. — Це наші ключі. Ми витягнемо з них все, що можливо. Якщо вони не розкриють нам повну картину, то бодай допоможуть зрозуміти, де нам шукати сліди "Тіні". Я не будую ілюзій, що вони розкажуть все своєю волею, але їхні допити багато розкриють. Можливо, більше, ніж вони хочуть видати.

Фредерік кивнув на знак згоди:

— Генрік — це явніша загроза. Він знає, як працює мережа "Тіні" та масонів. І я думаю, що з правильним підходом він зламається.

Ерік задумливо постукав пальцями по столу:

- А що щодо "Ворона"? Ми повинні розуміти, що хакер його рівня міг зашифрувати свої дані або підготувати способи знищити все у разі захоплення.

Крістіан, який сидів поруч із ноутбуком, підняв руку, ніби пропонуючи рішення:

- Я вже працюю над цим. Ми встигли забрати все обладнання, і тепер питання часу, перш ніж ми зможемо отримати доступ до його систем. Але ти маєш рацію, Ерік. "Ворон" може виявитися міцним горішком. Ми повинні бути готові до того, що на розшифровку піде час.