Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мина, начальник Філопона-града, трясовицею сильною охоплений був. Ще й до того затвердження шлунку додалося, заніміли природні проходи. І які ліки давали в уста йому лікарі — все те вертав безуспішно, вони лише більше роздували живіт його, не можучи пройти. І страждав так муж той два тижні, терплячи лютий біль, і вже втратив надію на лікарів. Згадав же святих безкорисливих лікарів Кира і Йоана, звелів віднести себе з ліжком у Манутин до цілющих їхніх мощей. Біля них молився зі сльозами, і, коли заснув, явилися святі і дали йому з'їсти одну смокву. Збудившись зі сну, знайшов смокву на ліжку біля себе. Взявши її, з'їв — і зразу звільнилися проходи живота його, і став здоровий.
Другий Мина був раніше, як давній той Асаїл, легкий і бистрий, ногами своїми, як сарна, скакав по полі. Він захворів на ноги, що ані ступити не міг і лежав на ліжку довгий час: набрякли дуже ноги його. Звелів тому нести себе з ліжком до святих чудотворців Кира і Йоана. І коли з лямпад, які при чесних мощах їхніх горіли, помастив свої ноги, зразу став здоровим. І ходив добре зціленими ногами, дякуючи Богові і святим його.
Жінка одна, на ім'я Теодора, п'ючи воду, випадково випила малу жабку. Не знала, що випила, та ж у животі її почала рости. Спершу, поки мала була, малий біль всередні терпіла, коли ж велика жаба та виросла, великий біль примножила, що не мала жінка та спокою і відради ані вдень, ані вночі від лютого того болю. Кричала гірко, по землі качалася, і ніхто не міг допомогти їй ані зрозуміти, що то за хвороба. І багато хто вважав, що мучив її біс. Привели її до цих святих цілителів Кира та Йоана. Вони ж явилися їй вночі, веліли перед прийняттям їжі випити води досить. Коли жінка те зробила, зразу шлунок її на блювання влаштувався — і вернула жабу велику. І стала здорова. Усі ж, те бачивши, дивувалися, славили Бога й угодників Його.
Після Теодори, жінки, чоловік один, Теодор, прийшов до святих: мав всередині отруту, яку дали йому таємно погані люди. І хворий був дуже, не міг допомоги від лікарів отримати. Коли молився зі сльозами за здоров'я своє, явилися йому святі у видінні, наказуючи, аби з'їв тварину одну, яка сколопендра грецькою називається. Він же, з видіння отямившись, загородився знаменням хреста, думав, що то бісівська примара. І знову до святих молився, здоров'я просячи. Наступної ночі знову явилися святі, те саме наказуючи, але він не йняв віри, бо та тварина отрути сповнена, а не зцілення. Було ж і втретє йому явлення, але і так не послухав, думав, що то ворожа химера. Четвертої ночі явилися йому святі не як уві сні, а як наяву, співчуваючи важкій хворобі його і кажучи: "Чому не віриш словам нашим? Рано вставши, іди до джерела нашого і, що там знайдеш їстівне, з'їж, — і буде тобі дієвий лік". Тоді Теодор повірив, що видіння правдиве. Пішов до джерела, коли день світав, і знайшов там малий огірок. Взявши його, почав їсти солодко. Коли решту огірка хотів до рота покласти, побачив на ньому останню частину тваринки, що сколопендра називається. Уже-бо її цілу в огірку тому з'їв. Злякався дуже, кинув на землю решту ту, а сам почав блювати, і вернув з огірком і твариною тою всю отруту, яка раніше була. І став здоровий цілком, і повернувся до церкви з вдячністю, чесним мощам цілителів своїх поклонився.
Із Вавилону єгипетського прийшла в Манутин до святих чудотворців жінка, на ім'я Марія, мала із собою сина восьмилітнього. Йому дією бісівською витягнувся з рота язик і висів довжиною до п'ят, величиною не в міру людського язика, але дивний мав якийсь вигляд: грубий, чорний, смердючий, і всім, хто бачив, жахливий: без упину слина чорна з нього текла. Той хлопець при гробі святих якось на землю впав, вдарився язиком до мармуру, що там був, — і зразу язик від бісівської тої наруги звільнився, влаштувався на своє місце, набув звичних розмірів — і здоровим став хлопець той.
Євгеній, чоловік з Єгипту, на водянку нездужав, усім тілом набряк і живіт мав сильно надутий. Принесли його до святих. Явився святий у видінні, торкнувся руками живота його і сказав: "Євгенію, встань і повертайся здоровий додому". Євгеній же, збудившись, зразу звільнився від усього тягаря набряку — вийшов він природними проходами. І з тої години повне здоров'я отримав. Це трохи з багатьох чуд святих безсрібників Кира та Йоана згадавши, славимо Христа Бога, що дав їм таку благодать, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.
У той самий день пам'ять преподобного Павла Лікаря
Павло преподобний родом був із града Коринту, від батьків християнських народжений і у благочесті вихований. Змалку ж Бога полюбивши, пішов в один із монастирів і став монахом. І багато в постницьких подвигах потрудився, став мужем досвідченим. Боровся ж з ним біс блудний, і однієї ночі, коли Павло преподобний стояв на молитві, став перед ним явно і сказав: "Якщо не вчиниш тілесної похоті принаймні раз, то озброюся на тебе сильно". Він же заборонив йому ім'ям Ісуса Христа і знаменням хресним прогнав його. Після того біс намовив на нього одну жінку-блудницю, яка народила недавно дитину: принесла до преподобного й поклала йому на коліна, кажучи: "Від тебе зачала й народила". Старець же взяв дитину з радістю. Прийшли єретики, зв'язали йому назад руки, прив'язали дитину до шиї його, водили його по місту, насміхаючись. Став же Павло посеред люду і, рукою махнувши, мовив: "Почуйте, браття, ось спитаємо дитину, хай скаже нам, хто її батько (було ж дитині від народження небагато днів). І сказав до дитини: "Скажи нам: хто батько твій?" Дитина ж, визволившись із пелюшок, показала рукою на одного коваля і сказала: "Ось батько мій, а не Павло Монах". Люди ж, те чуючи, поклонилися старцеві, прощення просили. Відтоді дав йому Бог лікувальний дар. Клав руки на недужих — і здоровими ставали. Прожив преподобний літ сімдесят і більше і відійшов до Господа, Йому ж добре угодив. І приєднався
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Червень, Данило Туптало», після закриття браузера.