Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

— І як саме Генрік взаємодіє з тобою та іншими? Що він знає про тебе, і які у нього були плани щодо тебе?

"Ворон" зітхнув і знову глянув на Фредеріка.

— Хенрік знав, що я був цінним ресурсом, але він також був обізнаний з моєю вразливістю. Його плани включали використання мене як інструменту для досягнення цілей "Тіні". Він не тільки знав, де я був і що робив, але й використав цю інформацію, щоб тримати мене під контролем. І навіть коли я намагався змінити свою долю, Генрік продовжував тримати мене під своїм контролем через маніпуляції та погрози.

Елін кивнула, слухаючи. Вона розуміла, що Генрік був дуже важливий для розгадки всієї схеми.

- Добре, "Ворон", ми використовуватимемо все, що ти нам розповів. Якщо Генрік і справді такий важливий гравець, нам потрібно бути готовими до будь-яких його дій. Тепер ми повинні зосередитися на тому, як знайти і знищити рубін, а також як захистити тебе, поки ми не закінчимо цю гру.

Хакер кивнув у відповідь, його обличчя виражало суміш втоми та рішучості.

Андреас, відчуваючи, що настав момент поставити останнє, найважливіше питання, нахилилося ближче до "Ворона", його голос став трохи м'якшим, але все ще зберігав напругу:

— І все-таки, як твоє справжнє ім'я?

"Ворон", почувши це питання, трохи забарився. Він довго мовчав, наче вирішував, чи варто відкриватись перед ними до кінця. Його погляд блукав по кімнаті, і здавалося, що він згадує щось далеке та болісне. Потім, повільно, він звів очі на Андреаса.

— Моє справжнє ім'я більше не має значення, — почав він тихо, але потім, глибоко зітхнувши, продовжив: — Мене звали Ганс Петерсен. Але ця людина померла багато років тому, коли я вперше потрапив до рук "Тіні". З того часу я став "Вороном".

Андреас стиснув губи, усвідомлюючи, що перед ним сидить людина, зламана системою, в якій він виявився заручником. Ханс Петерсен — це був лише привид минулого, який навряд чи міг би існувати в цьому світі.

Елін, Фредерік та інші сиділи мовчки, осмислюючи почуте. "Ворон", або Ганс, не був простим злочинцем. Він став жертвою обставин, маніпуляцій та шантажу, і все, що він зробив, було спробою вижити.

— Гансе Петерсен, — тихо повторив Андреас, ніби ці слова мали тепер інше, глибше значення. — Тепер зрозуміло, чому ти намагався уникнути цього життя.

"Ворон" - або Ганс - слабо посміхнувся, гірка посмішка, яка говорила більше, ніж будь-які слова.

— Я не прошу прощення, — сказав він, — але тепер, можливо, я зможу нарешті звільнитися.

Елін підвелася, показуючи, що допит закінчено.

- Ми дамо тобі шанс на це, Гансе. Але поки що твоє життя в наших руках. І якщо ти допоможеш нам завершити цю справу, можливо, ми зможемо змінити твою долю.

"Ворон" похитав головою, його очі стали скляними, сповненими безвиході.

— Я не доживу й до світанку, — сказав він, важко зітхнувши. — Якщо хочете вижити, знайдіть Йоакима і знищіть рубін. Він ключ до всього. Я все сказав.

Елін, Фредерік, Андреас та інші мовчали, приголомшені його словами. Щільна тиша повисла в кімнаті. Ніхто не знав, як реагувати на таке відчайдушне визнання. Те, що здавалося просто таємницею кримінальної мережі, тепер набувало зовсім іншого масштабу. Рубін, стародавній артефакт, навколо якого кружляли змови та смерть, став центральною віссю всіх подій.

Фредерік, стиснувши щелепи, відчув, як напруга проникла в кожний кут його свідомості. Він першим порушив мовчання.

- Добре, - сказав він, голосом, сповнений холодної рішучості. — Тебе передадуть до рук поліції до суду. Але запам'ятай, — його погляд став гострим, як лезо, — ми суворо покараємо за твою безпеку. Якщо хоч одне волосся впаде з твоєї голови, винні дадуть відповідь перед законом.

Андреас та Ерік лише кивнули, усвідомлюючи, що якщо "Ворона" уб'ють до суду, багато відповідей так і залишаться невідомими. Вони знали, що тепер його життя - частина великої гри, і ставки надто високі.

Елін встала, зібравши всі свої думки докупи. Вона відчула тиск часу. Місія стала ще більш небезпечною.

— Ми повинні діяти швидко, — сказала вона, повертаючись до Фредеріка. - Дай наказ посилити охорону.

Фредерік мовчки кивнув і відправив термінове повідомлення відповідальним за безпеку "Ворона". Поліцейські, які прийняли його під варту, отримали найсуворіші інструкції. Всі розуміли, що це не просто арешт, а частина набагато глобальнішої гри. "Ворон" більше не був вільний, але його життя тепер було під постійною загрозою.

Після цього Елін, Андреас та Фредерік вийшли з кімнати, ще осмислюючи почуте. Попереду був шлях у катакомби Копенгагена, де ховався Йоаким.

***

Пізно ввечері тиша офісу порушила різкий звук телефону. Елін сиділа за столом, зосереджено переглядаючи документи, коли почула, як хтось відповідає на дзвінок. Через секунду в кімнату зайшов Фредерік, його обличчя було похмурим, як ніколи.

- "Ворон" мертвий, - сказав він тихо, майже пошепки, але його слова луною рознеслися по кімнаті.

Елін вчепилася в край столу, її серце завмерло. Вона мовчки дивилася на Фредеріка, не в змозі повірити почутому. Невже це правда? "Ворон", який зовсім недавно розповідав про змову і застерігав їх, був мертвий?

- Як? — нарешті змогла промовити вона.

— Його знайшли мертвим на підлозі камери, — продовжив Фредерік, важко зітхнувши. — За попередніми даними, його відправили після вечері.

Андреас, що стояв неподалік, насупився.

- Вбили? Чи він сам…?

— Поки що, — відповів Фредерік. — Але те, що його смерть сталася так швидко після нашого допиту, говорить саме за себе. Очевидно, хтось хотів, щоби він не дійшов до суду.

Ерік, що стояв у кутку кімнати, стиснув кулаки.

- Це вони... "Тінь". Вони прийшли по нього, як і говорив. Нікого не зупинять, доки всі їхні таємниці не будуть поховані.

Після того, як звістка про смерть Ворона обрушилася на них, напруга в кімнаті зросла. Елін мовчки сиділа за своїм столом, її очі були спрямовані в одну точку, але думки стрімко кружляли в голові. "Ворон" попередив їх - він знав, що його час спливав. Але тепер вони не мали іншого вибору.