Читати книгу - "В твоїх руках не страшно, Ольга Островська"

− Напевно, − вже набагато спокійніше погоджуюсь я.

− Ну ось. І ти не втечеш світ за очі з мого палацу і з-під мого захисту, наражаючи себе на небезпеку. Ти ж у мене розумниця і чудово розумієш, що це буде дуже безглуздо. Адже розумієш?

– Розумію, – з таким формулюванням питання інакше відповісти складно. Відразу дурепою вийду.

− От і чудово. Отже, ми домовилися.

− Про що? – підіймаю я голову, щоб подивитись йому у вічі. Не пам'ятаю, щоби ми про щось домовлялися.

− Про те, що ти заспокоюєшся і сидиш смирно та слухняно в безпеці, під охороною, а я займуся тим, що нарешті врятую тебе від Танрагоса остаточно і назавжди.