Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Логіка аргументів, схоже, на Лісбет Саландер подіяла. Вона з невдоволеним виглядом випнула вперед нижню губу, але протестувати не стала.

— Коли поліція отримає ваші свідчення, керівник попереднього слідства — у даному разі генеральний прокурор — вирішить, чи треба вас викликати як свідка, якщо в майбутньому відбудеться судовий процес. Подібно до всіх інших шведських громадян, ви можете не підкорятися такому виклику. Як ви вчините, мене не обходить, але від відповідальності вас ніхто не звільнить. Якщо ви відмовитеся прийти, вас, як і будь-яку іншу дієздатну людину, можуть притягнути до судової відповідальності за непокору закону або приховування істини. Винятків ні для кого не робиться.

Лісбет Саландер спохмурніла ще більше.

— Як ви маєте намір вчинити? — спитав Іверсен.

Після хвилинного роздумування вона коротко кивнула.

Гаразд. Маленький компроміс.

Під час вечірнього розгляду справи Залаченка Анніка Джанніні піддала прокурора Екстрьома різкій критиці, і той змушений був визнати, що все відбувалося приблизно так, як описала Анніка Джанніні. Під час проведення попереднього слідства Екстрьом дійсно скористався допомогою комісара Георга Нюстрьома і прийняв інформацію від Петера Телебор'яна. Про участь Екстрьома в змові не йшлося: він, як керівник попереднього слідства, виконував доручення «Секції» без злого заміру. Коли до нього серйозно дійшли масштаби того, що сталося, він припинив кримінальне переслідування Лісбет Саландер. Таке рішення означало, що відпадала низка бюрократичних формальностей, від чого Іверсен відчув неабияку полегкість.

Хольгер Пальмґрен, який уперше за кілька років узяв участь у судовому процесі, був геть знесилений. Йому потрібно було повернутися назад у ліжко реабілітаційного інтернату в Ерсті, і його відвіз туди одягнений у форму охоронець з «Мілтон сек'юриті». Перш ніж покинути залу, Пальмґрен поклав руку на плече Лісбет Саландер. Вони поглянули одне на одного. За кілька секунд Лісбет кивнула і злегка усміхнулася.

О сьомій годині вечора Анніка Джанніні похапки зателефонувала Мікаелю Блумквісту і повідомила, що Лісбет Саландер виправдана за всіма пунктами обвинувачення, але що вона ще на кілька годин затримається в поліцейському управлінні для допиту.

Коли надійшла ця звістка, усі співробітники «Міленіуму» були в редакції. З тієї миті, як посильні почали посеред дня розносити перші примірники свіжого числа по інших редакціях газет і журналів Стокгольма, телефони в «Міленіумі» дзвонили безперервно. Ближче надвечір канал ТБ-4 пустив в ефір перші екстрені передачі про Залаченка і «Секцію». Загальна увага цього вечора була прикута до ЗМІ.

Мікаель вийшов на середину кімнати, сунув пальці в рот і по-хлоп’ячому свиснув.

— Мені щойно повідомили, що Лісбет виправдана за всіма пунктами.

Присутні в єдиному пориві заплескали в долоні, а потім усі продовжили говорити кожен по своєму телефону, мовби нічого і не сталося.

Мікаель підвів погляд на ввімкнутий у центрі редакційної кімнати телевізор. На ТБ-4 якраз починалися «Новини». Як рекламна заставка з’явився коротенький фрагмент відеозапису, на якому Юнас Сандберґ підкладає кокаїн у квартиру на Бельмансґатан.

— Співробітник СЕПО кладе кокаїн у квартирі журналіста Мікаеля Блумквіста з журналу «Міленіум».

Потім на екрані з’явився ведучий програми.

— Близько десяти співробітників Служби державної безпеки були сьогодні заарештовані за серію тяжких злочинів, включаючи вбивства. Ми пропонуємо вашій увазі спеціальний випуск «Новин».

Побачивши, як на екрані з’являється «Та, з каналу ТБ-4» і як він сам опускається у крісло в студії, Мікаель вимкнув звук — він і так знав, що там буде сказано. Потім він перевів погляд на письмовий стіл, за яким колись працював Даґ Свенссон. Сліди його роботи над репортажем про трафік секс-рабинь уже зникли, і стіл знову почав перетворюватись на звалище для газет і нерозібраних паперів, якими нікому не хотілося займатися.

Саме за цим письмовим столом для Мікаеля починалася справа Залаченка. Йому раптом захотілося, щоб Даґ Свенссон міг бути під час її завершення. Декілька примірників книги Даґа про трафік секс-рабинь красувалися поряд з книжкою самого Мікаеля про «Секцію».

Тобі б це сподобалося.

Мікаель чув, що у нього в кабінеті дзвонить телефон, але не мав сили з кимось розмовляти. Він зачинив двері, пішов до Еріки Берґер, яка в цей час говорила по телефону, сів у зручне крісло біля маленького столика побіля вікна і роззирнувся. Еріка повернулася місяць тому, але ще не встигла захарастити кабінет особистими речами, які забрала з собою, покидаючи редакцію в квітні. На книжкових полицях усе ще було порожнє місце, а на стінах поки що не висіли картини.

— Ну, як ти? — поцікавилася вона, опускаючи слухавку.

— Гадаю, я щасливий, — відповів він.

Вона засміялася.

— «Секція» стане сенсацією. У всіх редакціях народ просто з глузду з’їхав. Не хочеш поїхати, виступити в дев’ятигодинних «Новинах» на першому каналі?

— Ні.

— Я так і гадала.

— Нам ще доведеться виступати із цього приводу не один місяць. Квапитися немає чого.

Вона кивнула.

— Що ти збираєшся робити трохи пізніше увечері?

— Не знаю.

Він прикусив нижню губу.

— Еріко… я…

— Фігуерола, — з усмішкою сказала Еріка Берґер.

Він кивнув.

— Це серйозно?

— Не знаю.

— Вона в тебе по вуха закохана.

— Гадаю, що я теж у неї закоханий.

— Я триматимуся від тебе подалі, поки ти не розберешся.

Він кивнув.

— Можливо, — додала вона.

О восьмій годині в двері редакції подзвонили Драґан Арманський і Сусанн Ліндер. Вони вирішили, що випадок вимагає шампанського, і принесли із собою пакет з пляшками. Еріка Берґер обійняла Сусанн Ліндер і повела її дивитися редакцію, а Арманський усівся в кабінеті у Мікаеля.

Вони випили і досить довго мовчали, поки нарешті Арманський вимовив:

— Знаєш що, Блумквісте? Коли ми вперше зустрілися у зв’язку з цією історією в Хедестаді, ти мені страшенно не сподобався.

— Он як.

— Ви прийшли підписувати контракт, коли ти наймав Лісбет пошуковцем.

— Я пам’ятаю.

— Думаю, я тобі позаздрив. Ти був знайомий з нею всього дві-три години, а ви вже разом сміялися. Я ж протягом кількох років намагався стати Лісбет другом, але так і не добився навіть натяку на посмішку.

— Ну… в цілому я теж великого успіху не досяг.

Вони ще трохи помовчали.

— Приємно, що все закінчилося, — сказав Арманський.

— Амінь, — відгукнувся Мікаель.

Формальний допит Лісбет Саландер як свідка проводили інспектори кримінальної поліції Ян Бубланськи і Соня Мудіґ. Щойно розійшовшись по домівках після досить тривалого робочого дня, вони обоє були змушені майже відразу повернутися назад до поліцейського управління.

Для підтримки Саландер до них долучилася Анніка Джанніні, в якої, проте, не виникло причин втручатися. Лісбет Саландер чітко відповідала на всі питання.

Вона послідовно брехала в