Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Еленор зітхнула, серце шалено калатало в грудях. Ну все: зараз чоловік скаже їй, що вже владнав усі свої справи і вони можуть спокійно їхати додому. Цієї миті, графиня Блейк поклялася собі, що ніколи не дозволить Урсулі Доусон – маркізі Честлі – навіть наблизитися до свого брата… Ні-ко-ли! Граф Аластер підморгнув дружині)

Граф Аластер

Моя люба, сподіваюся, Ви тут не нудьгували? 

Я трохи забарився… вибачаюсь. 

Маркізо Честлі! Й Ви тут? 

Як поживаєте, як Ваші справи? 

Леді Урсула

Чудово, люб’язний графе, чудово! 

Я тут на днях влаштую бал…

(Прощання з маркізою завершилося палкою обіцянкою і майже клятвою Еленор в тому, що вона зробить все можливе й неможливе для того, щоб генерал Ендрю Грей обов’язково приїхав на бал, який влаштується ледь не в його честь. Клявся переважно граф, бо Еленор тільки байдуже хитала головою. Отож, коли графиня з чоловіком прямувала до виходу, обличчя у неї було таке, наче вона сама щойно – вбережи Милосердне Небо – овдовіла. Засмучена вкрай, Еленор так і не встигла побачитися з Домініком, не змогла поділитися з ним своїм задумом… і тепер їх врятує хіба що диво. 

Диво! Диво сталося, коли майже біля самих сходів, що вели до виходу – перед подружжям Блейк раптом виник Домінік! Барон Клемон ввічливо привітався з графом, поцілував руку графині. Еленор подумала, що зараз зомліє: чи то від страху, а чи від радості. Всі її почуття змішалися, щоки палали, а серце виривалося з грудей. Навіть відчуваючи палкі вуста барона на своїй руці – Еленор все ще не могла повірити, що це справді він! 

…Мить – і вони з Домініком вже кружляють у повільному вальсі, зовсім не відчуваючи ритму музики, а керуючись лише ритмом власних почуттів)

Графиня Еленор

Я так злякалась, що піду… 

І не побачуся з тобою! 

Лорд Домінік

(Лукаво підморгнув і всміхнувся графині)

Тобі б я не дозволив просто так піти, 

Бо танець обіцяла ти мені!

Графиня Еленор

(Всміхається у відповідь)

Я ледь обіцянку не порушила…

Лорд Домінік

Чим дуже нервувати мене змусила.

Графиня Еленор

(Тривожно і схвильовано відводить погляд)

Тобі багато розказати маю я, 

Та часу обмаль – я тут не сама.

Лорд Домінік

Я виграв для нас час –

Мій друг… прикриє нас!

(І Домінік швидко пояснив, що той не молодий лорд, з яким він розмовляв – добрий друг його покійного брата Коліна. Він має пропозицію, яка дуже зацікавить графа Аластера, а ділові угоди, як відомо, за одну-дві хвилини не укладаються. Словом, пів години, а то й більше у них є. 

Навіть не дочекавшись, коли стихне музика, Домінік протиснувся поміж танцюючих пар і вивів Еленор на широкий балкон, де вони могли побути наодинці, не привертаючи уваги. Єдиним джерелом світла тут був повний місяць. Вже було далеко за північ і прохолода весняної ночі змусила Еленор щільніше загорнутися у свою шаль, але… навіть без цього жесту Домінік все одно б підійшов і обняв її. Графиня Блейк щасливо всміхнулася йому, тихо і ласкаво заговорила)

Графиня Еленор

З усіх, прожитих мною вже ночей – 

Зігріта ця теплом твоїх очей. 

Нехай же мить ця не закінчиться ніколи, 

Бо… не даремно перетнулись наші долі. 

Лорд Домінік

Я теж не вірю у випадковості життя, 

Але заради мене ризикуєш ти щодня. 

Страшно подумати, що зробить старий граф 

Коли брехню помітить у твоїх словах.

Графиня Еленор

Коханий, час забути нам про страх – 

Для наших почуттів… знайшла я вірний шлях! 

Лорд Домінік

Я суті не вловив у твоїх думках, 

Але помітив блиск в очах. 

(Тоді графиня розповіла про свій план. Розповідала тихо, але захоплено і сподівалася, що Домінік схвалить її задум. Проте барон несподівано обурився)

Лорд Домінік

До всього був я вже готовий,