Читати книгу - "Мертва кров"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Там лежав записник професора Іванової. У ньому чоловіки знайшли понад сто жіночих прізвищ з адресами, телефонними номерами, з зазначенням національності, віку, дівочого прізвища, датами любовних зустрічей. Тепер треба було звірити цей список зі списком, складеним Аблаутовим за листами, щоб дізнатися, хто міг бути причетним до смерті Лілії Федорівни. Два листи були без імені, але явно написані однією рукою і привернули до себе особливу увагу. В першому з них молода жінка повідомляла, що виходить заміж, а у другому листі, напевно у відповідь, вона писала, що коли шановна Лілія Федорівна буде їй погрожувати розголошенням їхньої таємниці, то їй нічого не залишиться, як її вбити.
Орлов з сумом дивився на список, де останнім стояло прізвище Віки Шеншиної. Це його вже не здивувало, бо ще раніше у паперах він знайшов істерично-ревнивого листа, підписаного ініціалами «В. Ш.».
Серед одягу виявилося багато чоловічих речей, які явно були придбані лише з однією метою — пані професорка одягала їх під час інтимних зустрічей. Але найголовнішим було те, що у шафі несподівано знайшли чоловічу шубу і чоботи з оленячої шкіри, які, судячи з усього, одягали ще вчора — вони були мокрі, а під чоботами ще не встигли висохнути сліди від розталого снігу.
— Це не її речі, — відразу сказав Орлов. — Вона б собі за розміром підібрала. У цій шубі і чоботах сюди приходив хтось інший.
Аблаутов, вислухавши Орлова, сказав:
— У мене є міркування, — і провів колегу до ванної кімнати. — Іванова лежала у цьому басейні. Тут стояла нерозкоркована пляшка шампанського, і тут же, на срібній тарілці, лежав помаранч. А ось — ніж. Можна було б подумати, що вона лягла у басейн і перерізала собі артерію. Але якщо вона була схвильована і збиралася заподіяти собі смерть, то навіщо їй знадобилося тут шампанське і помаранч. Отже, вона на когось чекала. Можливо, на Шеншину. А та відмовила їй у любові, хоча навряд. Тут якраз усе було навпаки. Шеншина прийшла кохатися, але їй довелося піти звідси.
— Ви хочете сказати, що у Лілії Федорівни не було причин різати собі артерію?
— Ні, звичайно. До речі, як правило, самогубці ріжуть собі вени на руках, а тут чомусь артерію на шиї. У Юрія Олександровича Лозинського, до речі, також була перерізана артерія. Чимось гострим. Можливо, склом від розбитої пляшки. І, знаєте, у Лозинського теж було дуже мало крові. Тут зрозуміло — чому: Іванова лежала у воді і кров могла витекти з водою, а там — незрозуміло! Знаєте, я хочу, аби ви, Сергію Олексійовичу, поїхали зі мною до лабораторії Лозинського, якщо маєте на це час, і побачили все на власні очі. До речі, Лозинський також мав сексуальні проблеми.
— Які?
— Його знайшли голого у морзі, де він проводив експерименти. Тієї ночі привезли чергову небіжчицю, тіло якої потім зникло, а він, мертвий, зі слідами проведеного статевого акту, валявся на підлозі.
— Можливо, його застали за цим заняттям родичі покійної і вбили, а її тіло забрали?
— Ви мене неуважно слухаєте, Сергію Олексійовичу. Якби навіть родичі мертвої жінки і застали Лозинського за цим заняттям, то вони могли б його застрелити, встромити йому ніж у спину, зрештою, побити до смерті, ну навіть задушити, але — не перерізати йому сонну артерію та ще й викачати з нього як мінімум півтора літри крові. Та й, до речі, родичів цієї покійниці не було знайдено. Її тіло лежало у канаві на узбіччі дороги.
— Що ви хочете цим сказати?!
— Я хочу, аби ви разом зі мною поїхали до лікарні і оглянули лабораторію Лозинського у морзі, щоб зробити якісь висновки.
— Я до ваших послуг!
IX
«То й добре, що Орлова немає вдома», — думав тим часом Борис Буревий. Хоч як намагався він тримати себе в руках після ранкової дуелі, все ж нервував. Що могло його зараз заспокоїти? Можливо, інтелектуальна бесіда у колі друзів? О ні, для цього він занадто спустошений і змучений. Жінка? Також ні, особливо, якщо собі уявити у власному ліжку Інну Іванівну з її худючою, чомусь принадною для багатьох, фігурою. Ні, тіло цієї жінки холодне, у ньому зовсім немає ніжності, тепла, світла, лише якась тваринна хіть і пристрасть, яка збуджує лише спочатку, а потім від цього хочеться звільнитися і зникнути. Звичайно ж, його взаємини з Інною Іванівною — це моральне падіння, та ще й так незручно перед Орловим…
Маргарита Холодова — ось кого він хоче зараз бачити, їхня історія була смішною і трагічною водночас. Вперше він її побачив ще студентом, коли разом з батьками слухав концерт заїжджого німецького органіста Олендорфа. І от саме тоді він побачив у залі на тлі відомого мільйонера Сави Холодова красивий профіль його дружини і тієї ж миті закохався в неї. Йому уявився земний лик Софії премудрої, про який на своїх лекціях говорив Володимир Соловйов, учнем котрого вважав себе Буревий. І саме відтоді почалася ця містична і щира закоханість Буревого, на той час ще без взаємності.
Холодова часто їздила з чоловіком за кордон. І лише зрідка Буревий бачив її на концертах симфонічної музики чи на мистецьких виставках.
Але Холодов помер і відразу в Росії з’явилося цікаве соціальне явище, яке звалося «женихи Холодової». Цих женихів ставало все більше і більше. Але Холодова не поспішала виходити заміж. Гроші в неї були, і вона тепер, як усі багаті люди, прагнула слави і елітного кола біля себе.
Холодова почала влаштовувати у себе вдома щочетверга мистецькі зустрічі, куди запрошувала письменників, художників, композиторів, мистецтво- і літературознавців. А якось вона зателефонувала й Борису Буревому. Цей телефонний дзвоник справив на нього таке ж враження, як на істинно віруючого, який молиться перед іконою якогось святого, — прихід цього святого наяву.
Буревий з’явився у домі Холодової рівно о сьомій вечора, як вона й запросила. І перше, що він побачив, були обличчя його літературних ворогів. Але велична, ніби сонце, Холодова у цьому будинку примирювала і осявала всіх.
Звісно, він дуже хотів
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мертва кров», після закриття браузера.