Читати книгу - "Точка Обману"

завжди вважав, що найвизначнішою деталлю Овального кабінету був мальовничий орел, зображений на овальному килимі кімнати. У пазурах лівої лапи орел стискав оливкову гілку, а правої — стріли. Мало хто з непосвячених знав, що в мирний час орел дивився ліворуч, на оливкову гілку. Але під час війни орел якимось загадковим чином повертав голову праворуч — у напрямку стріл. Традиційно про механізм, що забезпечував цей нехитрий трюк, знали лише президент і завгосп. І Герні дізнався, що секрет загадкового орла був на диво простим. У комірчині у підвалі зберігався дублікат, і прибиральник просто міняв килими пізно вночі.

І тепер, дивлячись на мирного орла, що повернув голову ліворуч, Герні з усмішкою подумав, що йому слід було б поміняти килими на знак тієї маленької війни, яку він збирався розпочати проти сенатора Седжвіка Секстона.

15

Американський підрозділ «Дельта» — єдина військова одиниця, якій президент гарантував повну непідвладність законодавству США.

Президентська директива номер 25 гарантує військовослужбовцям «Дельти» «свободу від усякої юридичної відповідальності», зокрема і від передбаченої Актом «Posse Comitatus» — законом, за яким під кримінальну відповідальність підпадає кожен, хто застосує військову силу з метою особистої вигоди, порушення закону, а також для несанкціонованих таємних операцій. Членів загону «Дельта» ретельно відбирали з Групи розробки методів бойового застосування озброєнь і техніки — секретної організації у структурі військ спецпризначення, що квартирувалися у Форт-Брегг, штат Північна Кароліна. Військовики підрозділу «Дельта» — натреновані вбивці. Вони є фахівцями зі спецоперацій, порятунку заручників, несподіваних нападів та знищення секретних підрозділів супротивника.

Через те що завдання, виконувані підрозділом «Дельта», зазвичай пов’язані з високим рівнем секретності, традиційну багатоступінчасту систему управління часто «скорочують» або обходять на користь одноосібного командування: один керівник несе відповідальність, за управління цим підрозділом так, як вважає за потрібне. Зазвичай цей керівник є військовиком або урядовцем достатньо високого рангу чи впливу, щоб виконувати поставлене завдання. Операції підрозділу «Дельта» санкціонуються на найвищому рівні, а після виконання місії військовики ніколи про неї не згадують — ні між собою, ні в розмовах з командирами інших підрозділів спецназу.

Вилітаємо. Воюємо. Забуваємо.

Групі «Дельта», закинутій аж за вісімдесят другу паралель, ні з ким не треба було воювати. Вона просто спостерігала.

Дельта-Один мусив визнати, що наразі це було найдивовижнішим завданням з тих, які йому доводилося виконувати, але він уже давно призвичаївся не дивуватися з того, що йому наказували робити. Упродовж останніх п’яти років йому випадало визволяти заручників на Близькому Сході, вистежувати і знищувати терористичні осередки в самих Сполучених Штатах і навіть здійснювати філігранні операції зі знищення кількох чоловіків та жінок у різних точках земної кулі.

Лише місяць тому група «Дельта» використала літаючий мікроробот, щоби той спричинив смертельний серцевий напад в одного з особливо небезпечних наркобаронів Південної Америки. Дельта-Два підняв у повітря мікроробот, оснащений тонесенькою, як волосина, титановою голкою, з потужним судинозвужувальним препаратом і скерував його в будинок того злочинця через вікно на другому поверсі. Робот проникнув до спальні й уколов наркобарона в плече, коли той спав. Коли ж злочинець прокинувся з сильним болем у грудях, від механічного комара вже й слід прохолов. А коли дружина наркобарона викликала «швидку», група «Дельта» вже летіла додому.

Ніхто нікуди не вривався крізь вибиті двері чи вікна.

Звичайнісінька смерть, викликана природними причинами.

Це була прекрасна і бездоганно виконана робота.

А зовсім недавно ще один мікроробот, схований в офісі відомого сенатора, щоб здійснювати контроль за його особистими зустрічами, зробив фотографії шаленого статевого акту. Члени групи «Дельта» жартома назвали те завдання «проникненням прутня в глибокий тил супротивника».

І тепер, безвилазно просидівши в цьому наметі десять днів і здійснюючи спостереження, Дельта-Один готувався до закінчення своєї місії.

Залишатися у схованці.

Стежити за об’єктом — як усередині, так і зовні.

Звітувати керівникові про всякі неочікувані події.

Дельта-Один був привчений ніколи не відчувати жодних емоцій стосовно завдань, що йому давали. Однак коли їх відправляли на нинішнє завдання, під час першого інструктажу він та його підлеглі не могли не відчути певного хвилювання. Той інструктаж був «безконтактним» — кожен крок пояснювався через секретні канали електронного зв’язку. Дельта-Один так і не зустрівся з керівником, відповідальним за цю місію.

Дельта-Один якраз готував страву з сушеного м’яса, коли його годинник писнув в унісон з годинниками решти членів групи. За кілька секунд розташований поруч пристрій кодованого зв’язку увімкнувся й заблимав. Командир кинув готувати і схопив слухавку. Решта членів групи мовчки спостерігали.

— Дельта-Один, — сказав він у мікрофон.

Комп’ютерна програма всередині пристрою одразу ж розпізнала ці два слова. Кожне слово мало свій номер, який кодувався і через супутник пересилався на протилежний кінець лінії. Там ідентичний пристрій декодував ці цифри, знову перетворюючи їх на слова за допомогою спеціального словника. Після цього отримані слова вимовлялися голосовим синтезатором. Загальна тривалість затримки становила лише вісімдесят мілісекунд.

— Керівник слухає, — сказав чоловік, відповідальний за операцію. Механічний голос кодованого пристрою звучав химерно — неприродно і без інтонацій, притаманних жіночій чи чоловічій статі. — Як обстановка?

— Все йде за планом, — відповів Дельта-Один.

— Прекрасно. Маю для вас уточнення стосовно часових рамок. Інформацію буде оприлюднено сьогодні о восьмій вечора.

Дельта-Один звірився з хронометром. Залишилося всього-на-всього вісім годин. Невдовзі його робота в цій точці закінчиться. Це стало приємною новиною.

— Є ще одна новина, — сказав керівник. — На арені з’явився новий гравець.

— Хто цей новий гравець?

Дельта-Один уважно вислухав пояснення. Хтось грає в азартну гру. І явно йде на загострення ситуації.

— Гадаєте, їй можна довіряти?

— За нею треба уважно стежити.

— А якщо через неї виникнуть проблеми?

Чоловік на протилежному кінці лінії не забарився з відповіддю.

— Накази залишаються в силі, — без вагань сказав він.

16

Ось уже годину Рейчел Секстон летіла на північ. За всю дорогу вона бачила внизу лише воду. Тільки один раз промайнула земля — Ньюфаундленд.

— Ну чому ж стільки води? — пробурмотіла вона.

У віці семи років, катаючись на ковзанах по замерзлому ставку, Рейчел провалилася під лід. Опинившись у страшній пастці, вона вже не сумнівалася, що помре, але несподівано сильні руки матері витягнули її з води. З того жахливого дня Рейчел нерідко відчувала моторошні напади гідрофобії. Особливо лякали її безкрайні морські простори і холодна вода. От і зараз, коли навколо не було нічого, окрім неба і Північного Льодовитого океану, страх знову прокинувся в ній.

До тієї хвилини, коли Лусіджен вийшов на