Читати книгу - "Щоденник Лоли"

Назар пробував жартувати… Доволі кволо, мушу сказати. Взагалі не було смішно. Оля добила його своїм фірмовим мовчазним поглядом.

А потім сталося щось дуже дивне. Леська зірвалася з місця й вибігла з класу в сльозах. Кілька секунд Оля ошелешено дивилася на місце, з якого втекла Леська, а тоді вибігла за нею. Англійка спробувала повернути собі урок, але не знайшла, де вимикається проектор, і все пішло по другому колу. Оля зациклила ці жахливі фото.

Тоді з місця зірвалася Христя і з криком «Ви придурки!» теж рвонула до дверей. А біля дверей повернулася до нас і просичала: «Ви придурки! В Леськи брат від СНІДу помер!». От і все. Фініта ля комедія, уже не смішно.

Передумала заливати відос із презиками у блог. Треба придумати тепер нову тему, бо рекламодавці — то вовки, і в ліс вони легко повтікають. Тим паче, що між блогерами зараз така конкуренція, що вже не знаєш, чи навчитися собі п’ятки оком чухати, щоб чимось виділитися, чи що його робити.

Пізніше.

Мало не забула! Записалася ж у Школу моделей! Через тиждень — кастинг! А-а-а, як круто зміниться моє життя, коли я туди пройду!

Сьогодні кастинг. Ненавиджу вставати рано в суботу! Це ж капець! Субота — єдиний нормальний день у тижні, коли можна відпочити. Але заради Школи моделей я готова вставати о 7-й хоч три суботи в місяць! Або хоча б дві для початку.

Отож я встала і не снідала, як радила Катя Рей. Це топова блогерка-модель, вона вже «старенька» і тепер усім віщає, як прорватися нагору! Але Аська з неї рже, бо основна її думка: ви ніколи не станете такими успішними, як я!

Головне — щоб мій шлунок мене не видав, бо він, якщо не поснідати, ЗАВЖДИ голосно, підступно й зрадливо бурчить! Йому пофіг, чи в мене побачення, чи важлива контрольна, чи знову була вівсянка, а не гранола. Хоч би він сьогодні не бурчав! Бо ж Катя Рей каже, що «справжня модель» НІКОЛИ не відчуває голоду!!!

Іще я довго сиділа в туалеті, намагаючись… е-е-е… сходити по-великому. Бо Катя Рей віщала, що «справжні моделі» не ходять у туалет ніде, крім свого дому! А я знаю, що коли дуже нервую, то мені обов’язково ПРИСПІЧИТЬ!!! Хіба можна уявити щось гірше, ніж зачинитися в туалеті омріяної Школи моделей і… е-е-е… а якщо там немає освіжувача повітря?!! А якщо там немає в кабінці крана, щоб включити воду і щоб нікому не було чути, що я роблю?! А якщо, якщо… там НЕМАЄ ДВЕРЕЙ у кабінках?!!! Хіба можна уявити щось гірше?!!!

Коротше, в мене нічого не вийшло. Сподіватимусь, що пронесе і що все буде ок.

Пізніше.

Кастинг відстій, не хочу нічого про це писати.

Ще пізніше.

Чого вони на сайті не пишуть нічого про портфоліо?!!

Ще пізніше.

Вони нічого не шарять. Все одно я найкраща. Я ж бачила, хто туди припхався. Сама «міль». Мабуть, донечки багатеньких татусиків. Мабуть, їх матусі всіх навчили, як «правильно» тримати їхні пещені голівоньки!

Усе, спати! Забути про цей день. Нікому не розповідати!

Навіть Паші!

Противний день. Ненавиджу, коли в неділю зранку йде лапатий сніг, бо тоді малі застрибують до мене в ліжко ще в сьомій (знову в СЬОМІЙ!!!) і вимагають іти надвір ліпити снігову бабу! Добре їм: у них у всіх комбези зі штанами, нічого не промокає. А в мене?!!

Але ж не бабусі з ними йти та валятися в снігу… Тому я зазвичай трохи бурчу, поки всі снідаємо й одягаємося, але вже не дуже. Куплю собі дорогою капучіно, і все буде ок. І, може, навіть забуду про вчорашню ганьбу зі Школою моделей. Добре, що я не додумалася притягти з собою Аську — її, мабуть, мама підготувала б, і вона би пройшла, а я… і всі б знали, що я лузерка…

Пізніше.

Мушу прямо зараз сюди записати, бо лусну! Зустріла сьогодні у дворі Данку! Данку! Капець, не думала, що вони ще тут живуть… Я її вже сто років не бачила, якраз відтоді, як ми… ну, посварилися. Чи не посварилися, а так — розійшлися характерами. Ага, саме так. Розійшлися. Характерами.

Данка вигулювала аж двох собак. Велика така порода. Не знаю, як називаються. Одна з них, може, бульдог. А друга… щось таке, схоже, але не бульдог. Якийсь інший «дог».

Данка реально ХУДА! Худюща. Навіть у пуховику видно, яка вона скелетозна. Очі на півобличчя. Шапка величезна! А голова в ній просто тоне! Не знаю, як вона тримає тих двох собацюр. Здається, що якби здійнявся хоч би мінімальний вітерець, її знесло б.

Я відвернулася, щоб Данка мене не помітила. Цікаво, вона хоч мене пам'ятає?

Не можу забути, як вона мене зрадила. Вибрала Риту, а не мене. А ми ж так дружили! Шкода, що я тоді не порізала Риті кофту — була б хоч якась помста! А так… Мало того, що вона сказала на мене «задрипанка», так іще й найкращу подружку вкрала! «Крадуха» — так би сказала Данка тоді. Але ні, вона не сказала. Вона вибрала Риту…

Перед сном.

Дуже зла за вчорашнє.

Чого, цікаво знати, Катя Рей не попереджає у своїх гівняних блогах, що треба підготувати професійне портфоліо?! Звідки ж я знаю?! Я прийшла сама — вони ж бачать, яка я! Яке в мене обличчя, фігура… Я сказала, що покажу їм фото з блогу… Бачив би хтось їхні вирази… Типу я якась ідіотка і щось таке геть дурнувате сказала. Але що такого в тому, щоб показати фотки з інста?!

І ще мій зріст. Що, серйозно?!! 168 см – і я низенька?! Та їм хіба повилазило?!!! Я реально найвища в класі, і найхудіша, і взагалі. Тепер ніколи, ніколи не зніматиму підбори.

Одяг мій їм теж не сподобався! Коротше, Катя Рей, твій блог абсолютно ні на що не придатний! USE-LESS, як сказала б наша англійка!

Хух, тепер можу спати. Добраніч.

Пізніше.

Хотіла б іще зустріти Данку.

Не можу повірити, що я добровільно встала о шостій. І заради чого?! Щоб зустріти зранку Данку та її собацюр!