Читати книгу - "Вона"

— Домовились, — Марі вийшла з кабінету.

Марі повернулась уже ввечері. Тараса не було вдома. Нарешті за декілька днів Марі могла прийняти душ і навіть самостійно помитись. Адже їй декілька днів допомагав Назар: це була єдина людина в домі, напевно, але навіть якби це було не так, вона все одно дозволила б допомагати лише йому. Вони не стали кращими друзями, але їх обох це влаштовувало. Вони обидвоє хотіли одного і були абсолютно чесними одне з одним. Для Марі більшого не потрібно було. У домі Тараса більше не було прислуги, лише охорона та й ту він звільнив. І тільки Назар знав, що відбувається насправді. Марі стояла під душем і змивала всю тяжкість дня, яка навалилась на неї сьогодні. На щастя біль не повертався і це її тішило. Відтепер ще один знак прикрашав її тіло. Вона нічого проти не мала, їй навіть подобались її тату. Марі намагалась робити їх на такому місці, де вони не кидатимуться в очі. Сьогоднішнє розмістилось на спині.

Марі вийшла з ванної в одному рушнику, і раптом зрозуміла, що, оскільки всі ці дні вона була в спальні на першому поверсі, то й чистий одяг там. Марі ніколи не мала при собі багато одягу: тягати за собою весь гардероб було б нерозумно й обтяжливо). Декілька футболок, декілька штанів, куртка, білизна — це все, що було в неї. Тому, щоб переодягтись, вона мала спуститись вниз. Ну то й що, в домі все одно нікого не було… Назар якщо й був у домі, то ніколи просто так по ньому не шастав. Він знав, коли йому потрібно з’являтись, і в цьому Марі вбачала щось магічне. Вона щільніше огорнулась рушником і швидко зійшла вниз.

На щастя в домі справді нікого не було. Марі вскочила в спальню на першому поверсі.

— О, Боже, ви тут! — Марі з подиву аж завмерла. На ліжку лежав Тарас, який вже підвівся, сам здивувавшись від такої гості.

— Так, це ж моя спальня. На горі я майже не ночую, а тут зручно: рано встаю, пізно лягаю, — Тарас помітно був задоволений таким виглядом Марі.

— А зрозуміло… — Марі здається забула, що вона стоїть перед ним в одному рушнику. А ви… ви щось хотіли)??? — Тарас поглянув на Марі, загорнуту в рушник. Ситуація дійсно виявилась якоюсь двозначною… Марі опустила очі на рушник. Тараса вочевидь це навіть порадувало.

— Одяг… Мій одяг залишився тут. Зараз заберу… — Марі повернулась спиною до Тараса.

— О нова тату???

— Нова???

— Я її у вас не помітив… Я лікарю допомагав вас перев’язувати, — Зніяковів Тарас, адже це було якось не зовсім коректно, хоча тоді його це мало цікавило. Він дійсно намагався її врятувати. А зараз це геть не видавалось так героїчно.

— Зрозуміло, — спокійно відповіла Марі. Це її геть не зачепило.

— А що ці всі тату означають? Це ж, мабуть, якісь символи?

— Завтра я всерйоз займусь вашою справою, — Марі проігнорувала запитання Тараса.

— Так, — і лише зараз Тарас помітив, що, порівняно з ранком, Марі рухається досить вільно. — З вами все добре?

— До завтра, — Марі взяла свої речі в руки і зачинила двері. Завтра мав видатися тяжкий день.

Марі прокинулась серед ночі відразу ж набрала Андрія.

— Сон, мені приснився ще один сон, — голос Марі був стурбований і досить жвавий як для людини, яка щойно спала.

— Марі, ти бачила котра година? — сонним голосом промовив Андрій.

— Ти маєш мені допомогти, будь ласка! — суворо відповіла Марі Андрію.

— Так, так, зараз, — встаючи з ліжка пробухтів Андрій.

— Дякую, наберу Анну. Прокидайся, часу вже не так багато.

— Добре, набереш мене за декілька хвилин.

Андрій встав із ліжка і квапливо почав готувати собі каву. За п’ять хвилин він вже сидів за комп’ютером. Марі й Анна вийшли на зв'язок у скайпі.

— Так, Марі, розказуй, — почав Андрій.

— Треба шукати річку, — швидко заторохтіла Марі.

— Ти знаєш скільки в нас річок в радіусі двадцяти кілометрів? — спитала Анна. Вони з батьками любили кемпінг і, стосовно річок, заповідників, лісів, вона могла сказати доволі багато. — Опиши докладніше. Щось навколо бачила?

— Так, — збуджено відповіла Марі. — Я змогла все роздивитись, було темно. Мені вдалося себе контролювати уві сні. Це прогрес)!

— Це звичайно круто, але на вулиці 4-та ночі, може по ділу поговоримо??? — Андрій явно був не в захваті від того, що вони так рано прокинулись. Тому не розділяв захоплення дівчат.

— Ой так.

Марі розповіла все, що тільки могла пригадати, адже чіткі уявлення що бачила уві сні, розвіювались так швидко як минала ніч. Марі розказала, що було навколо: які дерева росли, які схили були, які вогні вона бачила вдалині, яка взагалі була та річка. Марі намагалась не упустити найменших дрібниць. Вона торохтіла, а друзі тільки зрідка перебивали її якимись уточнювальними питаннями.

— Так, підем таким шляхом. Андрію, ти пошукаєш чи були якісь випадки утоплення у цьому радіусі, — запропонувала Анна. — А ми з Марі пошукаєм, де таке місце може бути. Потім зіставимо.

За декілька годин, коли вже всі прокинулись. Батьки були дуже здивовані, що їхні діти не сплять. Адже була субота, зазвичай Анна з Андрієм валяються в ліжку до обіду. Марі завжди рано прокидалась.

— Так, хто, що знайшов? — спитав стурбований Андрій.

— Ми з Марі знаємо, що це за місце. Воно дуже схоже за описом. Ми там були нещодавно з батьками. Там багато відпочивальників, — промовила Анна. — Це десь в десяти кілометрах від нас. Кажуть, там дуже сильна течія, тому досить небезпечно і багато підводних коловоротів. Я класно плаваю! Але навіть мені батьки забороняли далеко запливати.

— Я теж знайшов багато інфи. Там багато втоплеників.