Читати книгу - "Глитай, або ж Павук"

на сходці скаже слово, та ще як з Івангеля додасть, так всі і замовкнуть, неначе їм роти позашпарувало; увійдеш у церкву— і там він старший навіть від попа: усім дякам порядок дає! І старшина у нього під п'ятою, і становий під пахвою… Я чув, як він казав старшині, що воля, каже, простому чоловікові не потрібна, вона йому горе; він, каже, не вміє нею користуватись. Клітка йому потрібна! Та ярмо!.. Коли ти, каже, бажаєш добра темному людові, то держи його в удилах, як коня!

1-й ч о л о в і к. А може, воно й справді так треба?

2-й ч о л о в і к (гарячиться). Брехня! Як то можна?

1-й ч о л о в і к (помовчав). Павук, одно слово — павук!..

2-й ч о л о в і к. А як ловко те павутиння розкида, так навдивовижу. «Я, — каже, — перший зарятую чоловіка при нужді, я не дожидатиму, доки-то він ще насміє до мене прийти та вклонитись… Бо інший, — каже, — є такий гордий, що він охітніше помре з голоду або удавиться, ніж попросить!» Та, кажу, ще аж тричі перехреститься, та ще таким великим хрестом, — от єй-богу! «Як тілько, — каже, — почую, що такому гордому пригода трапилась, мерщій сам біжу до нього і благаю, і вклонюсь, щоб прийняв від мене поміч!..»

1-й ч о л о в і к. Мудра голова!

2-й ч о л о в і к. «А як, — каже, — зарятую я його раз, то вже він удвоє повинен мені віддячити!..» І зараз додасть щось з Івангеля: «Воздай, — каже, — десятерицею!»

1-й ч о л о в і к. Цебто у Івангелі так стоїть?

2-й ч о л о в і к. Еге ж!

1-й ч о л о в і к. А хто його зна, чи стоїть воно там, чи ні?

2-й ч о л о в і к. Звісно, ми сліпий народ, не грамотії.

1-й ч о л о в і к. Я йому винен три двадцять!.. Завтра віднесу, хай йому враг з його грішми! Вже вдруге мене не пійма: одне через те, що я горілки не вживаю, а друге…

2-й ч о л о в і к. І Мартин Хандоля горілки не вживав, а як піймався у лапи глитаєві, розпився і звівся нінащо! Жінка з дітьми пішла у найми, а він був у шинкаря за попихача, з десятої чарки, доки й дуба не дав! Лікар як полосував, то сказав, що горілка у ньому зайнялась!..

ЯВА 2

Ті ж і 3-й ч о л о в і к.

3-й ч о л о в і к. Ану, рушаймо додому!

2-й ч ол о в і к (піднявся). Чого там так довго барився?

3-й ч о л о в і к. Та там докосив Бичкові просо!

2-й ч о л о в і к. А ти багато йому винен?

3-й ч о л о в і к. А не питай! Достанеться батьківщина і дітям, і внукам!

1-й ч о л о в і к (піднявся). Ні, мене не пійма вже вдруге!..

Пішли.

ЯВА З

Д і в ч а т а, ідучи з поля, співають; у всіх граблі за плечима, у іншої торбина у руці, у другої рядно на плечі, деякі позаквітчувані польовими цвітками.

Над моїми воротами Чорна хмара стала, А на мене, молодую, — Поговір і слава. А я тую чорну хмару Рукавцем розмаю: Перебула поговори, Перебуду й славу. Тече річка невеличка З холодного краю, Нема мого миленького З-за річки Дунаю. Росло-росло та й пожовкло Зеленеє жито, Десь мойого миленького За Дунаєм вбито. Тече річка невеличка, Бережечки зносе, Молодая дівчинонька За милим голосе. Тече річка невеличка, Та не висихає, Не покине козак дівку, Що вірно кохає!

Проходять.

ЯВА 4