Читати книгу - "Із літ моєї молодості, Франко І. Я."

Хрест чигиринський. Вперше надруковано у кн.: «Дністрянка. Альманах з календарем на рік звичайний 1877». У Львові, 1876, с. 64-66. У збірці «Із літ моєї молодості» І. Франко у примітці до цього твору писав:

«Оця поемка основана на неісторичнім, хоч і досить поетичнім оповіданні про битву між Наливайком і поляками під Чигирином у р. 1596, що вперве появилося в «Истории русов, или Малой России», приписаній Юрію Кониському, архієпископові білоруському, але написаній Полетикою 9 й виданій О. Бодянським у Москві 1846 р. В рукописі ся книга була відома першому історикові Малої Росії, Бантишеві-Каменському, від якого переняв те оповідання наш галицько-руський письменник Богдан Дідицький, у якого «Народной истории Руси от начала до новѣйших временъ» (Львов, 1868 р., ч. II, стор. 96-98) се оповідання читав я також, іще бувши учеником гімназії в Дрогобичі […]».

Жолкевський Станіслав (1547-1620) - польський коронний гетьман, що жорстоко розправився з антифеодальним повстанням під проводом Наливайка і Лободи (1596).

Наливайко Северин (р. н. невід.- 1597) - керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594-1596 рр. на Україні і в Білорусії. Підступно схоплений козацькою старшиною і виданий шляхті, зазнавши страшних тортур, був страчений у Варшаві.

Лобода Григорій (р. н. невід.- 1596) - запорізький гетьман у 90-х роках XVI ст. Приєднався до Наливайка, але вступив у таємні переговори з С. Жолкевським, за що був убитий козаками.

Кониський Георгій (1717-1795) - український письменник, церковний і культурний діяч, виступав проти Ватікану і унії. Йому приписувалось авторство «Історії русів».

Полетика Григорій Андрійович (1725-1784) - український політичний діяч, виразник інтересів феодально-старшинської верхівки, йому приписувалось авторство «Історії русів».

Бодянський Осип Максимович (1808-1877) - філолог-славіст, історик, письменник та фольклорист. Професор слов’янських літератур Московського університету. Належав до ліберального крила слов’янофілів.

Бантиш-Каменський Микола Миколайович (1737-1814) - український і російський дворянський історик і археограф.

Дідицький Богдан Андрійович (1827-1909) - галицький письменник, журналіст і видавець, один з ідеологів «москвофільства».

НАШІ ЧЕСНОТИ

А. Діяльність. Б. Патріотизм. В. Згідливість. У примітці до сатир І. Франко зазначив дату їх написання - 1876.

Зберігся автограф третьої сатири - «Згідливість» (ф. 3, № 216), що є первісною редакцією вірша:

III. Згідливість

«До згоди! - крикнула Рутенія.- До згоди!

Най знає світ, що ми ся любим, як брати!

Що вузькоглядства в нас зараза не заходить,

Що вмієм згідно, враз до свої цілі йти!

До згоди! Свободу гадок ми все шануєм,

І будь противник нам, лиш чесний чоловік,

Поважання у нас не тратить! Уцілуєм

Брат брата… будем ураз ділать повік!»

(Протокол із засідання загального збору руської інтелігенції)

А у залі великій Народного дому

Відбулося того і того там дня…

Безсонниця,- крий біг,- що за страшна се річ!

Що диких-диких мрій, в одну безсонну ніч

Твій ум не переснить! Не раз ти й дивно, брате,

Які думки могли в умі тобі повстати.

От раз в безсонну ніч про згоду русинів

Я думав. Рано десь і мій сон не доспів.

І снить ми ся, немов десь здалека виходить

Великий глас і зве: «До згоди, Русь, до згоди!»

Гляджу, аж бачу й прем ворушиться весь край,

І божий мир гуде, немов ті пчоли в май.

І тягнуться усі, немов пшеничне тісто,

«До згоди» кричучи, у славне Лева місто.

Поперед усіма панотчики в бричках,

Миряни позад них верхом на паличках,

Немов потопа, вни пливуть і напливають,

І славний Лева град, мов хмара накривають.

І знов «Великий глас» до народу кричить:

«Най терпивостю ся всякий наситить

Ще нині! Завтра всі зберемось серед града,-

І розпічнесь у нас «про згоду» славна рада!»

Товпа розпирслася. Мій сон усе змінив.

Гляджу - се ринок. Мир увесь го наповнив.

А по рогах, де днесь криниці й грецькі божки,

Стоять поставлені мовниці, збиті з дошки

І намість гречеських болванів кам’яних

То штири стовпи Русі он стоять на них.

І кождий бесіду величну починає,

До згоди братньої усіх напоминає.

До неї сонце йде і хмар летять товпи,

Но твердо на однім стоять усі «стовпи».

Годинник гонить час сталевими стрілками,

Їх бесіди ся ллють, немов вода річками.

Дванадцята - вони щойно прийшли «в настрій!»

Ось перша - вни щойно скінчили «вступець свій».

Вже друга, третя, ба й четверта ось минає -

А бесідам кінця немає та й немає.

Поголоднів народ! Жолудки всім ворчать.

Панотчики в кріслах ледве-ледве сидять.

Всі крушняються, всі тривожно зашептали,

А бесід слухати давно всі перестали.

«Наука» - журнал «москвофільського» напряму, виходив у Коломиї і Львові (1871-1886), у Відні (1886-1901) і в Чернівцях (1902).

«Рада русская» - «Русская рада», газета «москвофільського» напряму, що виходила в Коломиї в 1871-1893 рр.

«Ластівка» - ілюстрований журнал для дітей і молоді (Львів, 1869-1881).

Василько Мудрагель - мова йде, мабуть, про «народовця» Василя Ільницького (1823-1895), директора української гімназії у Львові.

Хвостовський Осьмогласник - Огоновський Омелян Михайлович (1833-1894) - український літературознавець, професор Львівського університету.

Глоджимірко Фарбінський - Барвінський Володимир Григорович (1850-1883) - український громадський діяч, критик, прозаїк, публіцист.

Аввакум Многоглаголющий - Андрій Білецький, крилошанин.

Товаришам із тюрми. Вперше надруковано в журн. «Громадський друг», 1878, № 1, с. 1-2, за підписом Мирон ***. У збірці «Давнє й нове», с. 165-166, цей вірш надруковано з окремими редакційними відмінами під заголовком «На зорі соціалістичної пропаганди» з приміткою»: «Писано в початку 1878 р. у львівській