Читати книгу - "Із літ моєї молодості, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Джерелом сього поетичного оповідання треба вважати поетичне оповідання нашого найстаршого літопису, яке по т[ак] зв[аній] Іпатієвій копії в фотолітографічнім виданні в реконструкції на первісну віршову форму виглядає ось як:
И живяше Олегъ въ Кыевѣ
Миръ имѣя къ всѣм странам
И приспѣ осень, и помяну Олегъ
Конь свои иже бѣ поставилъ
Кормити и не всѣдати на нь.
Бѣ бо преже въпрошал волъховъ:
«От чего ми єсть умьрети?»
И рече єму один кудесник:
«Княже, конь, єго же любиши,
И ѣздиши на немъ,
От того ти умрети».
Олег же приимъ в умѣ си
Рече: «Николи же всяду на конь,
Ни вижю єго боле того».
И повѣлѣ кормити и
И не водити єго к нему.
И пребывъ нѣсколько лѣт не дѣя его,
Дондеже и на Грѣкы иде.
И пришедшю єму къ Кыєву,
И пребысть четыры лѣта.
На пятоє лѣто помяну конь свои,
От него же бяху рекъли влъсви
Умрети Ольгови.
И призва старѣишину конюхомъ
Рекя: «Кде єсть конь мои,
Єго же бѣх поставилъ
Кормити и блюсти єго?»
Он же рече: «Умерлъ есть».
Олег же посмѣя ся
И укори кудесника рекя:
«Тоть неправо молвять волъсві!
Конь умерлъ, а я живъ!»
А повелѣ осѣдлати конь.
«Да-ть вижю кости єго».
И приѣха на мѣсто, идеже
Бяху лежаще кости его
И лобъ голъ. И слѣзь съ коня
Посмѣя ся рекя:
«От сего ли лъба смерть мнѣ взяти?»
И въступи ногою на лобъ.
И выникнучи змѣя
И уклюну и в ногу,
И съ того разболѣв ся умьре.
И плакаша ся по нем
Всѣ людиє плачемъ великомъ,
И несоша и, и погребоша и
На горѣ иже глаголеть ся Щековица;
Єсть же могила єго до сего дни,
Словеть могила Олгова.
Керманич. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 14-15. Зберігся автограф ранньої редакції вірша (ф. 3, № 258).
Нещаслива (Із О. К. Толстого). Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 15-16, без заголовка.
Святослав. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 17-19. У збірці «Із літ моєї молодості» І. Франко подав таку примітку до вірша:
«Літописне оповідання про Святослава, відповідне змістові сеї поемки, в тексті Київського літопису (наведене видання, ст. 49) виглядає ось як. Під роком 6675 (967) поміщена коротка звістка:
Иде Стославъ на Дунай на Болгари,
И бившимъ ся одолѣ Святославъ Болгаръ
И взя городов 80 по Дунаю,
И сѣде княжа в Переяславци,
Ємля дань на Грѣцѣх.
Далі під р. 968 іде поетичне оповідання про напад печенігів на Київ та про воєводу Претича, яке кінчиться ось якою допискою:
Послышавъ Стославъ въ борзѣ въсѣд на кони
С дружиною своєю и приде к Києву,
И цѣлова матерь свою и дѣти своя
И съжали ся о бывшем от Печенѣг,
И собра воя и прогна Печенѣгы в поле,
И бысть мирно.
Під слідуючим роком 969 (op. cit., ст. 50-51) читаємо ось яке оповідання:
Рече Стославъ къ матери своєи и къ бояромъ своимъ:
«Нелюбо ми єсть в Киевѣ жити;
Хочю жити в Переяславци в Дунаи,
Яко то єсть среда земли моєи,
Яко ту вся благая сходять ся;
От Грѣкь паволокы, золото, вино
И овощи разноличьнии,
И ищехов (зам. ис Чехов) и из Угор серебро и комони,
Изъ Руси же скора и воск и медъ и челядь».
И рече єму мати: «Видиши ли мя болну сущю?»
Бѣ бо разболѣла ся уже. Рече же єму:
«Камо хощеши от мене?
Погребъ мя иди, аможе хощеши».
И по трехъ днехъ умре Олга.
И плака ся по неи сынъ єя и внуци єя
И людиє вси плачемъ великим,
И несъше погребоша ю на мѣстѣ.
Літописне оповідання не означує докладно, на якім місці похоронено Ольгу, а подає далі її заповіт, за яким слідує похвала Ользі (ст. 51-52). Далі під роком 971 літопис подає оповідання про другий похід Святослава на болгарів та його війну з греками, а також договір із грецьким царем Цімісхієм, яким Святослав був змушений закінчити сю війну. Далі читаємо (ст. 55):
Створивъ же мир Святославъ с Грѣкы,
И поиде в лодьяхъ къ порогом.
И рече єму воєвода отень Исвѣнгелдъ:
«Поиде княже около на конех,
Стоять бо Печенѣзи в порозѣхь».
И не послуша ся и поиде въ лодьях.
Послаша же Переяславци къ Печенѣгом глаголя:
«Идеть Святославъ в Русь
Възем имѣньє много у Грѣк,
И полонъ бещисленъ,
А с маломъ дружины».
Слышавше же Печенѣзи се заступиша порогы.
И приде Святославъ к порогомъ,
И не бѣ лзѣ проити пороговъ,
И ста зимовать в Бѣлобережьи.
(И) не бѣ в них брашна,
И бысть глад велікъ,
Яко по полугривнѣ голова коняча.
И зимова Святослав, веснѣ же приспѣвъши
Поиде Святославъ в пороги.
Під слідуючим роком 972 читаємо коротке оповідання про смерть Святослава, безпосередньо нав’язане до попереднього:
Приде Стославъ в порогы,
И нападе на ня Куря, князь печенѣжьскыи,
И убиша Святослава и взяша голову єго,
В волбѣ єго здѣлаша чашю,
Оковавше лобъ єго золотом,
И пьяху в немъ.
Свѣнгельд же приде к Києву к Ярполку.
Дописано дня 10 падолиста 1913».
Корсунь - тут Херсонес, грецька колонія в Криму.
Русалка (Із Пушкіна). Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 19-21.
Пімста за вбитого. (Арабська дума, з Гете). Вперше надруковано у кн.: «Балади
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Із літ моєї молодості, Франко І. Я.», після закриття браузера.
