Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Довбуш
Ха-ха-ха! Они мені
Єго не викуп’я! Я сам! Я сам
Го буду мусив викупати і
Кроваво, боюся! Бо що я в шумі,
У божевільному шумі моєго
Норову, на топір той присягав,-
То жах мене бере, як тільки лиш
Згадаю!
(Потикаєсь аж до каменя і паде, припадаючи на него.)
Іван
(сідає коло него)
Не журись так, братчику!
А хоть і дав-єс Дзвінці той топір -
Аби они лиш, щоб лиш гуцули́
Се не довідались, що ти го Дзвінці
Завдав! Бо сей диявол…
Довбуш
Шле уже
По мою душу!..
Оба зриваються на ноги.
ДВАНАДЦЯТА СЦЕНА
Чора з топірцем. Ті, що перше.
Чора
Твою душу, кажеш?
Хіба у Довбушів тих є душа?
Ха-ха, ха-ха, ха-ха! Для того ж він
Лиш лядську душу хоче!
Довбуш
Га!
Чора
Одну лиш!
Одним-одну лиш! Що? Ти побілів?
Ти ж, предці, їх по тисяч мордував,
А нині о одну скупуєшся,
Де ходить сей топір ти викупа́ть?
Довбуш
А хоть би й божу голов!
Чора
Ха-ха-ха!
Як жус за бога зараз ся ховає!
Та тут-бо о боги не ходить! Тут
Лиш ходить о чорти, святу присягу,
О Довбушеве слово і одну
Лиш лядську душечку!!
Довбуш
Ніколи в світі!
Хоть мав бих і в могилі зараз пріти!
(Пріч.)
ТРИНАДЦЯТА СЦЕНА
Оставші.
Чора
Ха-ха, ха-ха!
(Глумиться Довбушеві.)
«Бажай на сей топір
Від мене й те, що в світі найжасніше,
Що в світі навіть і нечу́ване:
А Довбуш ти приставить за покуту!
При сему то́порі!»
Іван
(на колінах)
О, змилуйся!
У нас є дім, є поле - все бери.
Лиш...
Чора
Душу!!
Іван
Срібло, золото в нас є -
Усе бери, лиш...
Чора
Душу!!!
Іван
На ти ніж сей
І засади го в мене!
Чора
Що? Ти будеш
Мені ще торгуватися? Го-го!
То в гуцулів я зараз запитаю,
Чи сей святий, божественний топір
Вни схочуть викупити...
(Хоче йти.)
Іван
(зриваєсь на ноги і тримає ю)
Стій, скажена!
Ту твою лядську душу будеш мати,
Хоть мали б і живцем мя закопати!
(Чора тягне го за собов.)
Заслона
П’ЯТЕ ДІЛО
ПОДРЯ
Послідня четвертого діла. Зорешлива ніч. Подеколи падуть звізди.
ПЕРША СЦЕНА
У затиллі - гуцули, Джимір - скраю. Під ялицев стоїть Довбуш з великим опечатаним пергаментовим сувоєм у руці.
Довбуш
Я виджу ка́лфи всі, лиш першого
Не виджу. Де мій брат?
Джимір
Я бачив го,
Як він ішов кудись з циганков Чоров,
А Лагадин за ним.
Довбуш
(сердито)
А вадь, що він
Послухав того чорта!?
(Усе у більшу ярість впадаючи.)
Тихо, кров!
(Витягає ніж з-за череса і мече єго під ялицю.)
Я лиш одного брата маю!..
(Понуре думання.)
А
Як справді він послухав ту чортицю
І Довбушів ім’я то непорочне
Убоєм осквернив се? Як єго
Напрасне приятельство - лиш наличман,
Лиш маска хитра була, щоб мене
Тим легше загрузити? Га! Тогді -
Тогді би лучче було, щоб ти був
Не народився, бо і Михаїл
Святий з усім небесним воїнством...
Яркий посвіт лушниць. Довбуш стоїть стовпом.
О, обгорніть мене!!
(Кидає сувій пріч і іде, переполошений, на́взнак.)
ДРУГА СЦЕНА
Іван з кровавим ножем. Лагадин з топором. Чора з хрестом. Гуцули з лушницями. Ті, що перше.
Довбуш
Той ніж!??
Іван
Післала
Тобі сестра. Бо я ю відшукав!
Довбуш
Сестру? І що?
Іван
І вбив!
Довбуш
І що!??
Іван
Зарізав,
Коли вже хочеш знати! Нині ж - день...
Довбуш
Варфоломія...
Вириває Іванові ніж, просаджує го ним, мече відтак ніж Чорі; потикаєсь назад, паде під ялицю, закриває собі очі і сидить нерухомо. Джимір іде до него.
Лагадин
Стій!
(Мече топір Довбушеві, ловить Івана обома руками, кладе го на землю і приклякає коло него.)
Іван
Сегодня - день...
(Умирає.)
Чора
(здоймаючи хрест високо д горі)
День мсти, день пропасті всіх Довбушів!!
Бо в день Варфоломія і отець
Мій скочив ув огонь! Огонь сипів!
Огонь бухав! І іскри сипались
Червоні, як та кров! А бідна Чора
Стоїть, та дивиться, та присягає -
І присягає мсту над Довбушами!
І точить Довбушівську чорну кров!
(Здоймає і підносить го високо д горі.)
Горов же грай, проклята! Грай горов!!
(Швидко - пріч.)
ТРЕТЯ СЦЕНА
Оставші.
Лагадин
(до Івана)
Ти своє відограло вже, о бідне
Ти Довбушівське серце! Задля того ж
Утихомирся вже.
(Виймає з-за череса велику хустку і укриває нев Івана.)
Джимір
Гов,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довбуш, Федькович Юрій», після закриття браузера.