Читати книгу - "Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я"

має чудові стосунки, вони з партнеркою регулярно займаються ніжним і грайливим сексом, але проблеми зі збудженням, а потім із оргазмом призводять до того, що жінка розчаровується і здебільшого секс перетворюється більше на метушню, аніж на насолоду. Ми дізнаємося більше про проблему Меррітт у четвертому розділі та дуже багато про її розв’язання – у восьмому. Ті самі частини, зорганізовані інакше

З нами це також працює. Люди навчаються, як і щури (хоч у людей цей процес набагато складніший). І цей навчальний процес інакший, залежно від того, хлопець ви чи дівчина. Існує кілька теорій про те, як це відбувається, але я збираюся розповісти вам про ту, яка найбільше подобається особисто мені.

Уявімо тих двійнят із першого розділу, брата й сестру. Народжені одного дня, виношені в одному гормональному середовищі в утробі матері, вони настільки однакові, наскільки можуть бути однаковими різностатеві близнюки.

Маленький хлопчик, назвімо його Френкі, невдовзі помічає (довербально, як немовля), що з певною частиною його тіла відбуваються помітні зміни: його пеніс росте, змінюється і свербить! Мозок немовляти починає пов’язувати цю зміну в його тілі з зовнішньою стимуляцією в навколишньому середовищі та внутрішніми відчуттями й емоціями, що її супроводжують. Таким чином, від перших митей його мозок пов’язує середовище навколо зі свою ерекцією. Тож у хлопців процес навчання їхнього запалювання, тобто визначення того, що являє собою сексуально релевантний стимул, – це досить простий процес сексуальної категоризації тих речей, що пов’язані з ерекцією26.

Маленька дівчинка, назвемо її Френні, не має такої обов’язково очевидної фізіологічної реакції на своє середовище. У результаті її мозок пов’язує «сексуально релевантне» не з її внутрішнім станом чи реакцією геніталій, а з соціальним контекстом. Категорія «сексуального» у свідомості маленької дівчинки заповнена не стимулами, пов’язаними з ерекцією, а соціальними стимулами.

Ось як це працює.

Ви колись бачили, як дитина вчиться ходити? Коли діти падають, їхня перша реакція – подивитися на обличчя дорослих навколо, немов запитуючи: «Сталося щось непередбачуване. Як я маю почуватися?» І якщо дорослі залишаються спокійними й туркочуть: «Ти упав. Усе гаразд», – діти встають і продовжують іти. Але якщо дорослі панікують, метушаться навколо, нервово вигукуючи: «Будь обережний, ти можеш забитися!» – діти також панікують і починають плакати.

Так само дівчатка визначають речі як сексуально релевантні не тому, що з їхніми геніталіями відбувається щось таке очевидне і нове й вони не можуть із цього не вчитися, а радше звертаючи увагу на своє оточення, особливо на людину, яка перебуває з ними у відповідній сексуальній ситуації.

Коли я говорю «вчитися», я не маю на увазі явне навчання, на кшталт запам’ятовування столиць усіх країн світу чи теореми Піфагора. Я маю на увазі той спосіб, за допомогою якого щури засвоїли знання про лимони й жилети, чи собака Павлова вивчився виділяти слину, коли дзвонить дзвінок, чи ви навчилися їздити на велосипеді. Нічого з цього не можна засвоїти з книжки, лише з досвіду.

І ось іще одна річ, яка відрізняє дівчат. На функціонування цього процесу навчання впливають гормони. Готовність вашого мозку пов’язати зовнішні сигнали з внутрішнім процесом збудження різна в різні періоди вашого менструального циклу, тоді як у чоловіків, які не мають щомісячного коливання гормонів, усе стабільніше27.

Унаслідок відмінності геніталій та інших гормональних циклів дівчата:

• дізнаються про сексуально релевантні стимули очевидно пізніше, ніж хлопці, в процесі свого розвитку;

• тісніше, ніж хлопці, пов’язані з соціальним і емоційним контекстом;

• більш схильні до невідповідності між реакцією геніталій і досвідом сексуального збудження (я розповім про це в шостому розділі).

Іншими словами, хлопці й дівчата різні. Шокує, я знаю.

Але зараз я повідомлю справді радикальну річ. Як я говорила у вступі, наша культура переважно вчить нас того, що жіноча сексуальність – це полегшений варіант чоловічої, загалом така сама, але трохи гірша. Наука говорить нам, що процес дорослішання маленької дівчинки не такий самий, як процес дорослішання маленького хлопчика. Бо способи, в які жінки й чоловіки дізнаються про секс, не однакові.

Тож до того часу, як Френні та Френкі стануть дорослими, обоє вироблять фундаментальні основи сприйняття якихось речей як сексуально релевантних, а якихось – як таких, що несуть потенційну загрозу. Ці основи змінюватимуться, коли вони переживатимуть новий досвід. І ці основи відрізнятимуться одна від одної.

Таким чином ми дізнаємося, що можна вважати сексуально релевантним стимулом.

Чи можете ви змінити ССС чи ССЗ?

Повернімося до загадки ліків від ерективної дисфункції, що не допомагають жінкам.

Якщо жінка має сексуальні труднощі, модель подвійного контролю передбачає чотири питання:

• Наскільки чутливе її запалювання?

• Що його активує?

• Наскільки чутливі її гальма?

• Що на них тисне?

У цьому розділі ви вже були дослідником сексу в 60-ті, сексологом у 70-ті, фармацевтом у 90-ті й лабораторним пацюком-самцем з лимонним фетишем. Тепер уявіть, що ви – секс-педагог, озброєний моделлю подвійного контролю, що прагне допомагати людям усвідомити, як працює їхня сексуальність. Люди, що приходять до вас, розчаровані, вони незадоволені своїм механізмом сексуальної реакції; він поводиться не так, як вони очікують, і вони бажають його змінити.

Тож чи можемо ми його змінити?

Відповідь складається з двох частин, і обидві є рівнозначно важливими.

По-перше, ССС і ССЗ – це властивості, з якими ви народжуєтесь, і вони залишаються більш-менш стабільними протягом життя, та ніхто й не знає напевне, які чинники змушують їх змінюватися. Загалом зміна ваших ССЗ та ССС, мабуть, трохи схожа на зміну вашого IQ: ви народилися з певним потенціалом, і коли ви розвиваєтесь, ваш життєвий досвід формує ваш новий потенціал. ССС і ССЗ набагато гнучкіші за IQ, але ми дуже мало знаємо про те, які чинники беруть участь у їхній зміні, й чи можна змінити їх навмисно, чи вони лише реагують на зміни в середовищі, що перебувають поза нашим контролем. Тож видається, що навмисно змінити ССС чи ССЗ ми можемо дуже мало.

Але все-таки більшість людей мають «середні» ССС і ССЗ – ні надчутливі, ні проблематично нечутливі. Змінювати ССС і ССЗ, якщо ви «посередині», навіть не бажано.

А ось і друга частина відповіді. Можливо, ви не здатні змінити сам механізм, але, напевно, можете змінити те, на що механізм реагує. Часто ви можете змінити те, що ваші гальма вважають потенційною загрозою, і вже напевне можете уникнути таких загроз, як небажана вагітність, ІПСШ, стрес тощо.

Також ви можете змінити те, що ваше запалювання вважає сексуально релевантним,