Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Ми сиділи в клубі та святкували наш фантастичний успіх. Контракт з іноземними партнерами був підписаний на вигідних для усіх нас умовах. Блискуча та неперевершена перемога! Здохніть від заздрощів, конкуренти! Я відчував себе небожителем, вивів компанію на новий абсолютно успішний рівень у світі бізнесу. Сьогодні я купався у променях слави та загального обожнювання. Це так приємно пестило моє самолюбство.

Ковтнувши віскі з льодом, я затягся кальяном та повільно випустив сизі кільця диму у повітря, вони піднялись вгору та розсіялися під самісінькою стелею, на якій в істеричному танці мерехтіли різнокольорові відблиски численних прожекторів. Михайло тільки розкурювався, хижо спостерігаючи за звабними танцями напівголої жінки, яка хазяйновито вмостилась йому на коліна. Ще декілька моїх приятелів з роботи сиділи трохи віддалік та балувалися чимось серйознішим, аніж звичайним кальяном. Торчків у моєму оточенні немає, просто інколи робота настільки трахає мозок, що розслаблення необхідне аби не збожеволіти. Білий порошок та іншу гидоту я не вживав. Алкоголь, жінки, цигарки, кальян – усе це моя тема.

Баси тиснуть на барабані перетинки, породжуючи в грудях приємну вібрацію, що розбурхує сп’янілу свідомість. У клубі жарко, навіть дуже. Піджак вже давно валяється на сусідньому кріслі, а сорочка розстібнута десь до середини. Відчуваю, що на лобі зібралися краплинки поту, тільки віскі з льодом трохи рятує від удушливої спеки. В повітрі, окрім гіркуватого аромату кальяну витає мускусний запах вологих жіночих тіл, що змішаний із парфумами та цигарками. Вся ця атмосфера зі своїми збоченими ароматами, звуками та танцями, була спрямована на те, щоб засмоктати тебе в безодню гріху й хіті. В минулому цей процес дуже приваблював мене, але зараз чомусь колишній потяг кудись безслідно зник.

Відкинувшись на м’яку спинку дивану, я знову затягнувся та повільно випустив дим. Кожна клітина мого тіла була розслабленою, оповита дурманом, але в голові все одно чітко, навіть дещо болісно засів образ маленької, особливо погляд її великих блакитних очей. Вона не відпускала мою свідомість зі своїх маленьких пальчиків навіть зараз, коли я всіма силами намагався сконцентруватися на радощах підписаного контракту. Поля мені подобалася, навіть дуже, але я розумів, що не можу так просто війти до її життя. Вона ж мені в доньки годиться, між нами дуже велика різниця у віці, але ці аргументи не змінювали справжнього положення речей. Мій мозок плавився.

- Пропоную випити за Габріеля, - подав голос вже, мабуть, у сотий раз Михайло та потягнувся за своїм келехом.

- За його талант та нашу фортуну! – підтримав Макс.

- Ми всі добре попрацювали, - я криво посміхнувся та випив ще віскі.

Думки знову відкинули мене до маленької. Я намагався зрозуміти, що саме в ній мене приваблює. Частина сексуального бажання, прагнення захистити, власницька жага зробити її своєю. Не можу й не хочу навіть припускати, що поряд із Поліною може знаходитися хтось ще, окрім мене. Мозок знущається з мене, відроджуючи в пам’яті аромат ванілі. Кров повільно починає вирувати.

- Ти чому такий серйозний? – раптово запитав Михайло, відпустивши свою танцівницю.

- Втомився трохи, - роблю чергову глибоку затяжку.

- З тобою щось коїться, ти сьогодні весь день якийсь дивний, - друг виразно подивився на мене.

- Ні фіга від тебе не приховати, - іронічно посміхаюсь.

- Та ми з тобою друзі вже стільки років! Розповідай, що вже трапилося?

- Дрібниці, - відмахуюся.

- Габ, коли справа дійсно дріб’язкова, то ти вже трахаєш де-небудь за рогом одну з тих красунь, - Мішка хитає головою в бік танцівниць, які витончено кружляють на пілоні. – А тебе зараз не впізнати. Розсіяний, не береш участь у розмові, хоча сьогодні твій день.

Друг мав рацію, нічого від нього не вислизнуло. Це мене обурило. Не люблю, коли тебе розкривають з такою заздрісною легкістю та швидкістю, але з іншого боку, саме такі люди не дозволять загубити зв'язок із реальністю.

- Краще вийдемо на вулицю, - запропонував я та дістав із кишені піджака нову пачку цигарок.

Стоїмо неподалік від чорного ходу та палимо. На небі з’явилися перші світло-сірі відблиски, що знаменують про швидкий прихід світанку. Навколо тихо та прохолодно. Холод допомагає провітрити п’яний мозок. Обличчя Поліни перед моїми очима стає більш чіткішим.

- Тож, - почав Михайло, стряхнувши зі своєї цигарки попіл.

- Та що тут казати? Познайомився з однією дівчиною і, здається, добряче мене накрило.

- То ти через жінку такий в нас зачарований став? – друг засміявся. – Мабуть, вона в ліжку та ще шльондра, раз тебе так міцно ламає.

- В тому-то й справа, що між нами нічого не було. Тільки поцілувалися, а пробило так, що самому погано від всього цього.

- Габ, ти це зараз серйозно? – в карих очах Михайла заблищала насмішка. – Що-що, але це… Припини. Не вірю, що якась малолітня хвойда змогла взяти на гачок таку досвідчену людину, як ти.

- Не кажи про ней так, будь ласка, - незважаючи на те, що мої слова були проханням, голос прозвучав дуже погрозливо.

- Пробач, - Михайло став серйозним. – Не думав, що для тебе це так важливо.

- Сам у шоці, - роблю затяжку.

- А скільки ви вже знайомі?

- Не повіриш, дві доби, - із мене вирвався нервовий сміх, але товариш не поділяє зі мною цю дивну емоцію, навіть навпаки – стає ще більш серйознішим.

- Слухай, я не хочу давати тобі порад, особливо, коли ти цього не просиш. Але тобі не здається, що ця історія занадто схожа на ту, що трапилася із Софією? – ім’я моєї колишньої Михайло вимовляє обережно, добре розуміючи, як болісно я на нього все ще реагую.

- Молоденька, гострі відчуття, маніакальна любов, сумний кінець. Усе під копірку, - розчаровано зітхаю.

- Це твоя справа. Я про це не згадував би, але я власноруч тебе витягував з того болота. Не хочу, щоб це знову повторилося.

- Сам не хочу, тому стільки років кохався лише із зрілими жінками. Як бачиш, на ніжному віці дівчат в мене стоїть пунктик, - гірко посміхаюся.