Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Поліно! – роздався сп’янілий голос батька.
Відправивши останню пляшку у сміттєве відро, я пройшла в кімнату. Тато сидів на дивані та дивився якийсь-то вульгарний фільм, побачивши мене, миттєво прибрав звук та виміряв мою фігуру скляним поглядом.
- Що? – я не хотіла розмовляти з батьком ані зараз, ані потім, тим паче, коли він у такому неадекватному стані.
- Що значить «що»? Габріель залишився задоволеним? Казав що-небудь про мій борг? Сподіваюся, мене тепер пробачили?
Це було вже занадто, навіть для нього. Я терпіла весь цей час, я терпіла та намагалася стати тією зразковою донькою, якою можна пишатися, яку нарешті можна помітити й похвалити. Бездоганна поведінка, нехай не найвищі бали, але все ж таки високі настільки, наскільки це було можливим. Я брала участь у різних олімпіадах, а чого вони мені коштували! Навколо стільки незнайомих людей було, мене всю трясло від жаху настільки сильно, що носом кров йшла. Я посідала призові місця, приносила додому грамоти сподіваючись, що тато похвалить мене, але стикалася з тотальною байдужістю. Це все дрібниці, які неможливо забути, але хоча б можна змиритися із ними. Але це… Це запитання. Чаша мого терпіння остаточно переповнилася.
- Т-ти зараз це серйозно? – я ненавиділа себе через те, що навіть у цій ситуації не могла не заїкатися.
- Ні бляха, жартую, - тато вдарив себе по коліну. – Відповідай на мої питання!
- У нас н-н-нічого не було! Зрозуміло?! Він відпустив мене та просив передати, щоб… щоб ти йому зателефонував, - моє серце колотилося як навіжене. Я ніколи не дозволяла собі в такому тоні розмовляти з батьком, але інакше зараз просто не виходило.
- Що ти сказала? – тато хитаючись, підвівся з дивану та повільно підійшов до мене. Від нього тхнуло цигарками, перегаром та спиртним. Шлунок неприємно стиснувся, а до горла підкотила нудота.
- Що чув, - мій голос трішки втратив колишню впевненість.
- Тупа ідіотка, - я побачила, що батько замахнувся, а потім перед очима усе поплило. – Ніякої користі від тебе нема, як і від твоєї матері!
Удар прийшовся мені прямо в обличчя, він виявився на стільки сильним, що я навіть впала на підлогу. Гаряча хвиля болю зосередилася у щоці, а в роті миттєво утворився металевий присмак крові. Здається я прокусила собі губи.
- Лупцювати тебе потрібно, - тато схилився наді мною а я, побоюючись нового удару, спробувала відповзти назад, але важка рука схопила мене за плече та вдавила в підлогу. – Тупа вівця! Уся в свою дебільну матір вдалася!
Він продовжував кричати на мене, його слова звучали нерозбірливо, але лютий погляд та крики були красномовніші. Мене всю трусило від страху, я навіть плакати не могла, настільки сильно шок паралізував.
- Вали до себе! На хрін з моїх очей йди! – батько ривком поставив мене на ноги та виштовхав із своєї кімнати, грюкнувши дверима.
Я швидко сховалася у своїй спальні, вперше серйозно розмірковуючи над тим, щоб втекти куди завгодно, хоч на край землі, але подалі з цього пекла.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленька, Драч Марія», після закриття браузера.