Читати книгу - "Пір'їнка, Міа Натан"

    Я вчепилася у нього мертвою хваткою. 

    — Все! Все! Заспокойся! Уже все добре! — повторював він мені, коли виносив мене з басейну. 

   Я обвила руками Артема за шию та притислась до нього що є сил.

  —  Обережно! Не задуши мене! — посміхнувся він.

    Коли ми вибрались з басейну, він миттю бережно закутав мене у свій піджак. Вода просто стікала з нас обох потоком. 

    — Йти можеш? — запитав мене Артем.

    — Та-а-к, — процокотіла зубами я. Як же достобіса холодно!

    Він притис мене до себе й повів до машини. Я ледь перебирала ногами. Мокра сукня липла до тіла, в лабутенах хлюпала вода, мене дико трясло від холоду. 

   — Ти можеш йти трохи швидше, бо геть замерзнеш, — запитав Артем.

   — Ні, — схлипнула я.

   Він зітхнув та підхопив мене на руки. Я притислась до його грудей та обвила руками його могутню шию. Й хоча він був так само мокрий, через хвилинку мені стало тепліше.

   На його руках я досить швидко дібралася нашої автівки. Хлопці вже були там. Артем посадив мене на заднє сидіння й турботливо закутав у свій піджак. Сам сів на своє місце спереду.

    Тільки-но ми сіли в машину, Артем скомандував водієві: 

   — Юр, увімкни обігрів на повну! Й поїхали!

  І ми поїхали. Юра впевнено вів машину. Артем звично спостерігав за обстановкою навколо. Нічого не говорив, навіть не дивився на мене. Й взагалі тримався стримано. Як завжди. В заднє скло мʼяко світили фари машини супроводу. Я їхала додому. До чоловіка.

    Неочікуване купання у прохолодних водах басейну допомогло трохи прийти до тями.

    Уявляю, що скаже Андрій, коли побачить мене в такому вигляді! А якщо, не дай боже, він дізнається про все, що було на вечірці… Мені кінець!!! Андрій дуже цінує свою репутацію, особливо в особистому житті. І якщо у нього за спиною (бо вряд чи хтось наважитись сказати таке йому в обличчя) люди будуть перешіптуватись про те, що його дружина… дещо легковажна… Ой, мамо!