Читати книгу - "Заміж? Не піду!, Енжі Собран"

Побачивши шпилі Кінкасата, що здіймалися в небо, Трей пришпорив грифона, а Зейн, його перша тінь, раптом телепортувався з місця і щось обурено кажучи, перехопив дівчину.

Слів Трей не чув, але мерехтливі іскри в очах дівчини та ситуація, явно вказували, що друг фліртує. Знайшов час!

- Що тут відбувається? – гасячи спалах роздратування, запитав він, спішуючись з грифона.

Двоє охоронців приземлилися поряд, так само як і грифон Зейна.

- Ух, який красень, - захоплено вигукнула дівчина та попрямувала до нього.

- Дея, ведіть себе відповідно, - спробував Трей повернути дівчину в рамки пристойності, поки вона не повисла на його шиї і не почала захоплено голосити, що вона готова на все заради нього.

Але та ніби не чула, швидко підійшла до його чорного грифону, і неспішно простягнувши руку, погладила над бровою. Саме там, де найбільше любив Дженеша. Той курликнул і розімлівши, прикрив очі.

Трей розгубився та розлютився, сам не зрозумів на що більше: на те, що красенем порахували грифона і вважали його кращим за принца, або на те, що цього самого принца проігнорували, або на те, що він втрачає час, замість того, щоб шукати свою Бель .

«Бель, ти де?» - спробував він ще раз зв'язатися зі своєю подругою.

- Так, що тут відбувається? - запитав, так і не дочекавшись відповідей ні вербальної, ні ментальної.

- Радий вас вітати, Ваше Високість Трейніксер арх СКайдемантл, - привітався з ними, наче прокинувшись, третій учасник безладдя, що відбувалося. - Та ні, Зейндерград дес мей Сейліат, Іббі не вийде за вас заміж, вона моя наречена.

Трей навіть здивувався не встиг, як виявився представлений цієї навіженій особі, без свого на те високого дозволу.

Але дівчина ніби не помітила цього, здивовано піднявши брови, зухвало повернулася до Анду:

- Коли це я встигла стати твоєю нареченою?

«Нік, хай тобі чорт, ти мені потрібен!» - долетів раптом до нього злякано-обурений заклик Бель.

- Зараз не час для ваших розборок, - так само холодно припинив їх з'ясування відносин Трей.

«Де ти?»

«Стою у якогось міста, з'ясовую відносини з двома бовдурами і одним зарозумілим типом на чорному грифоні».

Секунду Трей сторопівши не знав, що йому робити, але наростаючий в грудях смішок, змішаний з полегшенням все ж прорвався назовні:

- Знаєш, Бель, не можна безкарно називати принца зарозумілим, а його друзів високородних десів бовдурами. Нехай навіть і в думках.

- Це проста констатація факту, - машинально відповіла дівчина, не помічаючи, що говорить вголос. Через мить прийшло усвідомлення: від подиву блакитні очі перетворилися в блюдця-озера, і кілька хвилин вона з якоюсь напругою щось шукала в його обличчі, а потім зважилася: - Нік? Я тебе не таким уявляла! - і таки повисла на його шиї.

Трей стиснув її в обіймах і зловив на собі злі погляди двох кращих друзів.

Так, здається, проблем побільшало.