Читати книгу - "Мистецтво війни"

Мета будь-якого виживання визначається надзусиллями учасників процесу, єдиною динамічною стратегічною роботою (за Хіроукі Ітамі). Організація повинна перенапружитися для досягнення того, що для компанії є сферою винятково життєвих інтересів (культивування перебування в стані постійної війни — перенапруги або сенсу невідкладності, за Коттером).

Велика мета потребує крайніх заходів. А напруга (за Г. Хемелом і К. Прахаладом) визначається як невідповідність між ресурсами компанії — у цьому випадку невмінням і небажанням наложниць виконувати завдання (муштра Сунь-дзи). Дивіться на людей в крайнощах, як говорив один із членів IDEO, тобто — шукайте на межі людського досвіду. Щоб бути інноваційним, потрібно шукати (а не уникати) і вирішувати аномалії, які завжди є межовими у сприйнятті. Креативність найбільш продуктивна тоді, коли вона обмежена.

В’єтнамський воєначальник, один з архітекторів перемоги В’єтнаму у в’єтнамо-американській війні, Во Нгуєн Гяп говорив: «Одне з основних, якщо не взагалі основне правило в’єтнамської військової науки, полягає в тому, що на війні ти маєш виграти, і до того ж виграти безумовно. Потрібно бути повним рішучості. Водночас потрібно знати, як виграти. Це вимагає рішень, героїзму, творчості. І це є креативною енергією армії і мас, що відповідальні за розвиток методів боротьби, для забезпечення певної перемоги».

У 168 році до нашої ери, коли селевкідський цар Антіохій пішов походом на Єгипет, Римська республіка послала Гая Попілія Лената тільки з одним помічником для вирішення ситуації. Під час перемовин Ленат накреслив коло навколо Антіохія, оголосивши, що якщо Антіохій вийде з кола, не відмовившись від нападу на Єгипет, то це означатиме, що Антіохій перебуває у стані війни із Римом. Антіохій відмовився від своїх намірів.

Отож якщо ми хочемо нападати на недруга, він не має вибору, окрім як зважитися на бій, навіть перебуваючи під захис­том високих мурованих огорож і глибоких ровів; бо ж ми вдаряємо в місце, яке він має рятувати. Коли ж ми не бажаємо битися, недруг не зможе розпочати атаки проти нас, навіть якщо боронимо не більше, ніж намальовану лінію, ми змусимо змінити напрям його нападу (Сунь-дзи, частина 6).

Намальована лінія в обох прикладах (давньоримському і давньокитайському) — креативна декларація рішучості і розуміння своєї переваги. Відсутність ресурсів у Гая Попілія Лената дала можливість з мінімумом зусиль творчо вирішити військово-стратегічну проблему, проблему життя і смерті. Креативність любить обмеження. Творчість — не просто незагнуздані, некеровані прояви креативної енергії. Творчість повинна мати структуру, і якщо глянути глибше, то можна побачити, що деякі з форм мистецтва — хайку, сонати, релігійні картини — переповнені обмеженнями. Вони красиві тому, що креативність перемагає правила... Креативність процвітає найкраще там, де вона обмежена.

У науці, згідно з Томасом Куном («Структура наукових революцій»), успішніші ті вчені, які намагаються віднайти і вирішити аномалії, ніж ті, що уникають їх. Це призводить до зміни наукових парадигм.

«Необхідність — це насправді мати всієї креативності, і ми — живий приклад цього», — говорить Томас Кун. Намагаючись привабити гостей до готелю, Хо Квон Пін надихнувся ідеєю побудувати вілли з басейнами, а не просто кімнати. Ця ж думка наштовхнула його створити одну з головних принад готелю Banyan Tree — готельне спа. Хо Квон Пін зізнався, що без початкової проблеми вони б не змусили себе побудувати готель, відмінний від інших: «Я завжди вірив, що інколи саме у вирішенні проблем народжуються великі ідеї. Напасті — непогана річ! Ось чому з’явився Banyan Tree — бо ми не мали пляжу».

Ми, керівники, повинні протистояти природній звичці уникати або ж мінімізувати ризики... якщо ти хочеш бути оригінальним, ти повинен прийняти невизначеність.

Один із працівників креативної агенції IDEO пояснив, що для пошуку інновацій потрібно «дивитись за людьми на межі», як, наприклад, пошук несподіваних ідей у компанії Pixar — пацюк, кухар та кохання роботів.

Китайське поняття для позначення кризи 危机, де ієро­гліф 危 означає небезпеку, а 机 — вирішальний момент. Отож ідеться про постійне культивування відчуття кризи, небезпеки (тільки параноїки виживають). У цьому полягає суть місцевості смерті у Сунь-дзи.

Повернувшись до історії про дівчат на початку цього розділу, ми можемо побачити, що поставивши їх у крайню ситуацію вибору між життям і смертю, Сунь-дзи ніби підвів їх до стану, у якому вони могли легко приймати рішення і були готові йти у вогонь і воду. Сунь-дзи відкрив для них нові горизонти мислення через штучне створення кризи (те, що Коттер називає Sense of Urgency). Він відкрив для дівчат їхні інші можливості й таланти — бути воїнами, виконувати будь-які завдання. Коли людина постає перед критичними виборами — вона стає креативною.

Інша стратегія може бути розвинута шляхом створення ситуації без вибору і обмеження ресурсів:

А ту місцевість, де необхідно швидко й рішуче розпочати дії, бо якщо загаєшся — помреш, називають місцевістю смерті. (Сунь-дзи, частина 11).

Як вже згадувалося раніше, Сунь-дзи так само описує ситуацію без вибору за допомогою метафори забирання драбини як шляху до відступу і в результаті змушування воїнів виконувати надважкі завдання.

Це також відповідає відомій двадцять восьмій стратагемі зі збірника (36 стратагем) — 上屋抽梯 «заманити на дах і забрати драбину».

Обмеження у креативності веде до протилежних результатів. Наприклад, скульптура Давида авторства Мікеланджело не вважалася б шедевром, якби він зліпив її з глини, а не витесав з мармуру, намагаючись зменшити опір упертого і безкомпромісного матеріалу.

Інший момент використання військово-стратегічного мислення полягає в максимізації використання мінімальних наявних ресурсів з тим, щоб використати їх найбільш ефективно. Таку стратегію, наприклад, використовують дизайнери з Lexus. Член дизайнерської команди Lexus Шінно Като, відповідаючи на запитання, чи мали місце якісь важливі зовнішні впливи на дизайн авто Lexus ES, зазначив: «Один візуальний образ, що надихнув нашу філософію дизайну, — це малюнок людини, яка практикує кюдо, або японське мистецтво стрільби з лука. Є відчуття розтягування, руху, навіть при тому, що це нерухомий образ. І дуже важливо, що це японське мистецтво стрільби з лука на противагу західній версії стрільби. У лука західної версії тятива симетрична, а тому потрібно багато сили, щоб змусити стрілу летіти далеко. А в кюдо стріла розміщується в нижній частині лука, а не посередині, і її можна змусити летіти далі, використовуючи при цьому менше зусиль. Це такий собі тип мінімалістичного знання. Коли ти вилучаєш зайві елементи, у тебе залишається тільки те, що насправді важливе. Ти можеш створити максимальний ефект з мінімальною силою. Це виражає унікальний аспект японського