BooksUkraine.com » Детективи » Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса 📚 - Українською

Читати книгу - "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"

182
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса" автора Артур Конан Дойль. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 62
Перейти на сторінку:
чи все гаразд на фірмі та чи працює в них маклер під вашим іменем. Залишилося зрозуміти, чому, побачивши нас, один із пройдисвітів вийшов до іншої кімнати й повісився.

— Газета, — пролунав за нашими спинами хрипкий голос. Чоловік уже прийшов до тями і тепер сидів долі, розтираючи багряну смугу на горлі.

— Газета! — закричав Голмс. — Який же я йолоп! Мені й на думку не спало, що всьому причиною є не наш візит, а газета! Там і треба шукати відповідь.

Він розгорнув газету й гукнув мене.

— Гляньте, Ватсоне, це останній випуск лондонської «Івнінг стандарт». Бачите заголовки: «Зухвалий злочин. Убивство на фірмі „Моусон-енд-Уїльямс“. Невдале пограбування сторіччя. Злочинця схоплено». Будь ласка, прочитайте це вголос.

Ось про що говорила стаття:

«Сьогодні в Сіті було здійснено зухвалу спробу пограбування, яка закінчилася смертю охоронця та затриманням злочинця. Декілька днів тому банкірський дім „Моусон-енд-Уїльямс“ одержав на зберігання цінні папери загальною вартістю понад мільйон фунтів стерлінгів. Управитель, розуміючи, яка відповідальність лягає на його плечі, розпорядився встановити в сховищах сейфи найновішої системи, крім того, вдень і вночі в будинку чергував озброєний охоронець. За неуточненими даними минулого тижня на роботу до фірми на посаду маклера було прийнято такого собі Голла Пікрофта. Виявилося, що під цим ім’ям ховався горезвісний Беддингтон, шахрай і зломщик, який нещодавно разом зі своїм братом вийшов на волю після п’яти років каторги. Якимось чином злочинцеві, котрий прикривався чужим ім’ям, удалося влаштуватися на роботу до головного офісу „Моусон-енд-Уїльямс“. Там він зумів роздобути зліпки з ключів і план приміщення для зберігання цінностей.

Згідно із запровадженим у „Моусон“ порядком, щосуботи клерки залишають робочі місця опівдні. Тому сержант Тусон із місцевого відділку поліції був здивований, побачивши, що з будинку фінансової компанії о двадцять хвилин на другу виходить чоловік із саквояжем у руках. Дивний пан викликав підозру в стража порядку, тому сержант вирішив піти за ним і через деякий час за допомогою констебля Поллака зумів арештувати лиходія, що чинив відчайдушний опір. Практично відразу стало зрозуміло, що це вкрай зухвалий безпрецедентний за масштабами злочин. У саквояжі затриманого пана було виявлено облігації компанії „Америкен рейлуей“ загальною вартістю сто тисяч фунтів стерлінгів і велику кількість акцій вугільних та інших компаній. Під час огляду будинку знайдено тіло охоронця. Труп був схований усередині найбільш місткого з сейфів, де й пролежав би до ранку понеділка, якби не пильність сержанта Тусона. Потиличну частину черепа охоронця практично знесено страшним ударом коцюби. Не викликає сумніву, що Беддингтон потрапив до приміщення, удавши, буцімто забув щось на робочому місці, вбив охоронця, спустошив великий сейф і, сховавши здобич у саквояж, кинувся з будинку. Брат запеклого злочинця, який зазвичай працює з ним у парі, судячи з усього, в злочині участі не брав, але поліція робить усе можливе для встановлення його місцезнаходження».

— Що ж, ми можемо злегка спростити їм завдання, — сказав Голмс, дивлячись на жалюгідну постать, яка скорчилася біля вікна. — Ми з лікарем Ватсоном побудемо поки що з паном Беддингтоном, а ви, містере Пікрофт, спустіться, будь ласка, вниз і викличте поліцію.

«Глорія Скотт»

— Ватсоне, у мене зберігаються папери, на які вам варто глянути, — вимовив мій друг Шерлок Голмс одного зимового вечора, коли ми з ним влаштувалися у кріслах перед палахким каміном. — Це документи у справі «Глорії Скотт». Прочитавши ось цього листа, наприклад, мировий суддя Тревор від жаху дістав удар і помер, не приходячи до пам’яті.

Висунувши шухляду столу, Голмс дістав згорненого в трубку листа, розв’язав стрічечку й передав листа мені. Це була записка, нашкрябана на потріпаному, пожовклому від часу аркуші.

«Гра вдалася. Партію закінчено, — говорилося в ній. — Старий гусак Гадсон дістав указівки, розповів про улов геть усе. Від лисиць рятуйте фазанів та й своє не забудьте життя».

Прочитавши це загадкове послання, я підвів очі на Голмса й побачив, що він не глузує, спостерігаючи за мною.

— Ви здивовані? — запитав він.

— Не розумію. Така записка, по-моєму, швидше здатна розсмішити, ніж злякати.

— Проте факт залишається фактом. Міцний чоловік похилого віку, прочитавши її, упав як підтятий.

— Але чому ви вирішили, що саме зараз варто звернути увагу на цю справу?

— Тому що це була моя перша справа.

Я багато разів намагався вивідати у свого друга, що саме спонукало його замислитися про кар’єру приватного детектива, але ніяк не таланило спонукати його на відвертість. Голмс зручніше вмостився в кріслі, розкурив люльку та якийсь час мовчки гортав папери.

— Я ніколи не розповідав вам про Віктора Тревора? — нарешті заговорив він. — Це єдиний друг, який у мене з’явився за роки навчання в університеті. Я, знаєте, ніколи не був компанійським хлопцем і вважав за краще увесь час сидіти у своїй кімнаті, тренуючи мозок. Окрім фехтування й боксу, спорт мене не приваблював, дослідження, якими я займався, нікого, опріч мене, не цікавили, а тому з однолітками у мене просто не було точок перетину. Тревор був єдиною людиною, з якою я познайомився, і то випадково: одного разу, коли я йшов до церкви, його бультер’єр учепився мені в щиколотку.

Це, безумовно, не найкращий спосіб заводити друзів. Десять днів я пролежав у лікарні, а Тревор приходив мене відвідувати. Коли він з’явився вперше, ми розмовляли не більше як хвилину, але поступово його візити стали тривалішими, і до кінця семестру ми подружилися. Влітку він запросив мене погостювати в домі свого батька, який жив у Норфолку, в містечку Донніторп. Я вирішив, що цілком можу витратити на це місяць канікул, і прийняв запрошення.

Тревор-старший, землевласник і мировий суддя, був людиною небідною та шанованою. Донніторп — це навіть не містечко, а невелике село, розташоване в місцевості під назвою Бродз. Оселя Тревора виявилася старовинною спорудою з численними прибудовами. До неї вела красива алея. Навколо Донніторпа безліч озер, а тому там можна прекрасно полювати на качок і ловити рибу. Варто лише пригадати невелику, але тямущо дібрану бібліотеку та цілком стерпну їжу. В цілому, відпочинок у такому місці не дав би насолоди лише дуже вередливій людині.

Тревор-старший був удівцем, а мій друг — його єдиним сином. Я чув, що суддя мав іще й дочку, але вона померла від дифтериту під час поїздки до Бірмінгема. Батько Віктора відразу зацікавив мене. Це була людина без освіти, але наділена могутньою життєвою силою й надзвичайним інтелектом. Книги його

1 ... 16 17 18 ... 62
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса"