Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Нарешті думки затанцювали в зовсім іншому напрямку! Значить, не так уже й безнадійно!

- Лага, це з якого часу я тобі майже найкращий друг? - регочу я, обертаючись у бік довгоножок, що впорхнули. Цікаво, як це, коли тебе обвивають чотири такі ноги?

- А от тому, - буркнув Ед, виразно дивлячись у той же бік.

Так, яяяяясно!

    Регочучи, я плескаю майже найкращого друга по плечу. Зазвичай ми не маємо проблем із з'ясуванням стосунків з приводу дівчат. Просто тому, що кожному з нас підходить різний типаж. Та й на нього зазвичай вішаються не гірше, ніж на мене, лише різні романтички, здатні нескінченно зітхати, милуючись місяцем і слухаючи, як Ед їм співає пісні під гітару.

    Я таких не надихаю, і нітрохи не засмучуюсь навіть із цього приводу, ось навіть і не думаю засмучуватися. Тому що вся ця романтична хрінотінь, - ось скажемо чесно, зовсім не моє, жодного разу. Здається, це взагалі перший випадок в історії, коли Еда через мене продинаміли. Хоча ... Ще не вечір, а до вечора все може змінитися ще тисячу разів!

- Пішли гризти граніт науки, Ромео, - розреготався я.

Райдужний настрій нікуди не зник, навіть коли я відчув, як щось тепле і липке після різкого удару в груди розлилося по моїй футболці в районі живота.

- Дивитися ж треба, - пробурчав я, хоч чудово розумів, - це я йду з вивернутою назад шиєю, проводжаючи поглядом дівчат. Ну і що? Решті все-таки треба дивитися, куди йдуть! Барани!

- Перепрошую, - пролунав біля моїх грудей розгублений писк. І що я бачу, опускаючи очі? Це ж треба! Божевільні величезні блакитні очі Валерії!

- Сама на мене напоролася, - видихаю я, притискаючи цю ману до себе і відчуваючи, як по голові ніби вдарили битою. – Ось сама й винна…

– Пусти! – вже знайомі маленькі кулачки починають бадьоро молотити  мої груди.

- Ва-ле-ра, - я притискаюся щокою до її волосся, остаточно дуріючи від запаху. - Ти таким дивним чином хотіла почастувати мене кавою? Могла б не намагатися, я із задоволенням вип'ю та з'їм із тобою все, що завгодно. Тобі варто тільки мене покликати!

- Та відчепись ти! – шепоче вона, блискаючи очима, як справжня тигриця. – Ось же! Причепився!

Я? Ні, це я причепився? Ні, ну ось за що це мені? Я ж чесно вже майже вибив клин клином!

- Відпусти, - розлючено шипить моє божевілля, і мені нічого не залишається, як прибрати руку з її, такої солодкої, талії. Зате весь нічний дурдом знову повернувся. Тепер я весь день відчуватиму дотик її тіла до свого!

- Чи варто тільки тебе покликати? - підморгуючи, Ед штовхає мене ліктем по руці. - Що, Бурін, великий і жахливий, твоя коса таки знайшла свій камінь?

- Ой, ось тільки не починай! – насилу відірвавши погляд від стегон, що бадьоро віддаляються, абсолютно нереально бажаних у цьому обтягуючому блакитному, я ніби заново виринаю в реальність.

- Навіть так? Бурін, я ще не почав! Тільки збираюсь!

- Це ти зараз про що?

- Як про що? Про цю красуню, малюк! Я ж тобі казав, що буде війна? Говорив! А за таку дівчинку взагалі гріх не повоювати! Так що, дякую тобі, друже, і можеш спокійно забирати собі близнючок!

- Їй! Друзі так не роблять! - ні, реально, я обурений просто до глибини душі.

- Так лаадно, - Ед, здається, вже увійшов до азарту, регочучи і поспішивши до аудиторії.

- Ось це і є та сама красуня? - Антон на всі очі розглядав Валерію, яка, так само, як і вчора,  вмостилася на відшибі. Через це вона ще сильніше виділялася, а ще й з огляду на сукню, що кольором зливається з очима... Блін, ось так би й зірвав його з неї, щоб іншим не вирячитися! Хоча, - ні, це погана ідея, - зрозумів я одразу, як тільки уявив собі, що там у неї під ним… Найкраще було б прикрити її чимось… Таким мішкуватим і страшним… Хоча навіть і тоді всі дивитимуться тільки на неї…

- Це вона звела нашого чемпіона з розуму?

- І чого рота роззяв, - обурююсь я, відчуваючи, що найкращі друзі, ще трохи, і точно перейдуть у статус майже, особливо якщо я зараз схоплю їх за шкірки і розверну в інший від неї бік, і, між іншим, церемонитися зовсім не буду! - Ти що, дівчини ніколи не бачив?

- Бурін, а чи не сходити тобі відмитися? - Ну ось, ще й група підтримки у цих коміків-роздолбаїв! Андрюха так скалиться, що прямо хочеться скривитися.

- Нєа, так сидітиме всі лекції і буде, - закочує очі Гліб. - Йому ж за красунею слідкувати треба! Раптом її хтось інший і без нього потягне?

- Особливо, якщо красуні наш Буря по цимбалам, - піддає спеку Андрій. Ні, ну правда, теж мені, друзі!

- Слава, - це правда, жахливо, - Гліб тицяє скрученим листком паперу в мою багатостраждальну липку майку. – Я з тобою поруч навіть сидіти не збираюся, доки не відмиєшся!

Чистюлі, блін! Знаю я це їхнє чистоплюйство! Рівно з однією метою, - видворити мене зараз подалі! Хоча…

- Добре, я піду. І не тому, що вам зі мною сидіти не хочеться, а виключно через те, що після пар у мене з нею, - виразно розвертаюсь у бік Валерії, - буде побачення! Не можу ж я до жінки підійти брудний, як свиня!

Ех, поплескатися б під водою нам з нею зараз разом! Але не вийде, - її сукня ось зовсім, ні крапельки якимось дивом не постраждала, вся кава дісталася мені!

- Та йди вже, - млосно зітхає Ед. - Все одно у тебе немає шансів, - у брудній ти майці чи голяка!

- Ні, у брудній майці у нього шансів все-таки більше, - розважається Антон. - Так його хоча б пошкодувати можна.

І що я без друзів взагалі робив би?

Дуже швидко повертаюсь на стоянку, - благо, я завжди вожу з собою кілька запасних футболок. І зовсім не тому, що мене часто обливають кавою, а через тренування, після яких футболку можна одразу ж викручувати. На ходу стягуючи брудну, просто викидаю в перший-ліпший кошик. Ну, не возити мені її з собою, справді!

І вже переодягнувшись, замріявшись про красуню в блакитному, знову відчуваю, як на мене хтось налітає. Благо, цього разу без кави та інших липко-гарячих рідин.