Читати книгу - "Подвійна помилка мільярдера, Тала Тоцка"

Його ж власними. Електрогриль, духовка, блендер. Ну, не капець?

Це підбішувало. Асадову простіше було їй це все подарувати, ніж доводити з ідіотським виглядом, що йому тут дозволено всім користуватися.

Добре хоч продукти на її очах вивантажив із багажника і розіпхав по холодильнику. Бо вона цілком могла відмовитися з них готувати.

Як же вдало він купив качину грудку та королівські креветки! Але треба було бачити здивований вираз обличчя Аліни!

Ще трохи, і він би спалився, але вчасно згадав, що він тут різнороб. Визнаватись, що дім його, не хотілося. Артем підсвідомо сподівався, якщо дівчина вважатиме його простим роботягою, це її відштовхне.

Але їй начебто начхати і на його статус, і на рід діяльності.

Це теж підбішувало.

Вона так раділа, що він підстриг газон на ділянці Гордія. А Артем ледве втримався, щоб не вистригти газонокосаркою «фак» по центру галявини.

Але таке тягнуло більше на дрібну помсту з розряду дитсадкових розборок. Асадов помститься по-іншому. По-дорослому.

Він переспить з Аліною, і нехай Гордій захлинеться жовчу, коли дізнається про це.

Артем сподівався, що Гордія зачепить, якщо його дівчина почне фліртувати з маргіналом.

Гаразд, скажімо, на маргінала він не тягне. Нехай це буде людина, яка стоїть набагато нижче за соціальними сходами, ніж вона та її наречений. Яка різниця?

Тим більше якщо вона йому зрадить. Спровокувати наречену Гордєєва стало головною метою Артема. У позитивному результаті він не сумнівався — дівчина вже «попливла», перемога обіцяла бути легкою. Хоч Аліна намагалася приховати свій інтерес.

Вона пробувала чинити опір, але дуже слабко і нерішуче. Зламати цей опір здавалося нескладно. Натисни трохи сильніше, і вона здасться без бою.

Але чим довше Артем спостерігав за Аліною, тим більше його накривало.

Чому так сталося, що вона стала дівчиною саме Сергія? І що вона в принципі робить поряд із Гордєєвим? Що вона у ньому знайшла?

Вона зовсім не схожа на дівчат їхнього кола. Занадто серйозна для своїх років.

До речі, а їй скільки взагалі? Вона хоч повнолітня?

— Алю, скільки тобі років? — спитав він, і сам зрозумів, що це вийшло надто сердито. Навіть зло.

Дівчина здригнулася і відставила чашу з блендером, у якій подрібнювала цвітну капусту. Вона її приготувала саме так, як любив Артем. Спочатку затушкувала з вершковим маслом, потім додала вершки.

— Двадцять... один, — відповіла і відвернулася. — А тобі?

— Двадцять сім, — Артем трохи заспокоївся. — Я думав, тобі й вісімнадцяти нема. Виглядаєш як школярка.

— Це погано?

Що з нею, чому вона напружилася?

— Та ні, не має значення, — хитнув головою Асадов, — просто цікавлюся.

За столом він звернув увагу на те, як вона тримає спину, як правильно вибирає прилади. І при цьому почувається дуже скуто.

Загалом, дуже дивна та несхожа на інших дівчина.

Вона навіть посуд збиралася вимити, Артем вчасно зупинив і нагадав, що в будинку є посудомийна машина.

— Та тут же зовсім мало, Артеме! — Аля підняла на нього карі очі, блискучі, як плитка щойно відлитого шоколаду. — Навіщо через дві тарілки включати посудомийку?

Він мовчки відібрав ці тарілки, сунув в машинку, а дівчину пригорнув до себе.

— Дякую за обід. Було дуже смачно.

Взяв її обличчя в долоні та обережно поцілував у губи.

Його ніби вогнем обпалило. Все тіло пронизало, промайнуло хребтом і вдарило в пах.

Яка ж вона ніжна і податлива, ця шалено вродлива дівчина.

Чужа. Наречена ворога.

Чому ж у нього таке почуття, ніби вона зібрана із різних дрібних, схожих на пазли частин? І він тільки тим і займається, що намагається скласти ці пазли?

Ось тільки не складається ціла картинка, ніяк не складається. А чому хто знає. Особливо, якщо окремо кожен пазл ніби особисто для нього намальований і вирізаний...

Ну маячня ж!

Аліна відсторонилася, а Артем розтер долонями обличчя.

— Їдь, Алю, — сказав глухо, — тобі краще поїхати, поки не пізно.

— Так, мені час, — кивнула вона, погоджуючись. — Ти маєш рацію, скоро стемніє.

Про що вона взагалі?

Але дівчина наче не звернула уваги на його слова.

— Дякую тобі, — прошепотіла тихенько, підвелася на носочках і поцілувала, куди змогла дістатись. У підборіддя.

І пішла.

Коли вона відчиняла хвіртку, він мало не побіг за нею. Хотілося наздогнати, зачинити хвіртку і не випускати. Ніколи...

Асадов люто розтер руками обличчя.

Хто тут ще поплив?