Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Перші занятя в першого та другого курсу пройшли точнісінько, як і в третього. Писанина на аркуші своїх імен. Старші передали їм, що викладачка, як вони сказали трохи не при собі та вони смиренно писали свої імена. Скарг від них не було, тому що толку від них як з козла молока. Це їм також передав третій курс. 

Знущатись над студентами я більше не стала. Можливо я і дійсно не при собі, але відьомство  знаю чудово, по крайній мірі зіллєваріння. 

Спеціально для мого предмету на третьому поверсі організували оранжерею з видом на гори. Біля вікон були робочі зони для варіння зілля, а при вході магічний вогонь, з якого можна було нагріти казанок до потрібної температури або ж вилити зілля, яке не вийшло. Зілля в магічному вогню згорало вщент. Нажаль відьма до мене спеціалізувалась більше на заклинанях, тому бойові маги, не організували зарання аудиторію для зілєваріння, але так навіть краще. 

Третьокурсники поділились на дві групи та сіли за столи. Вони уважно спостерігали за тим, як я помірно мішала зілля та відволікати мене ніхто не смів. Все ж таки подобається мені дисципліна бойових магів. 

- Зілля покори, - промовила зиркнувши очима на Олівію, та в свою чергу погляд опустила. Соромно стало еге ж? - Його дію неможливо виявити, адже в крові буде лиш алкоголь, так як до цього зілля додають дріжджі. Де його часто використовують? І головне для чого? - запитала розливши зілля у пляшечку. Останки я вилила у магічне полум’я. Воно засвітилось бордовим кольором, а потім знову змінило на червоний. - Студентко Лайон? 

- В пабах, клубах та в інших закладах, - відповіла вона, піднявши очі. - Чоловіки таким чином підкорюють жінок. 

- Чудова відповіль, студентко Лайон, - я поглянула крізь зілля, яке вийшло ідеально бордового кольору. - Чи знаєте ви, що буде, якщо довести, що ви використовували це зілля без згоди людини? 

- В’язниця, - відповіла вона, знову опустивши погляд. 

- Добре, що ви це знаєте, - я підійшла до іншого столика, де сидів Ян Теренс. Чорноволосий кучерявий хлопчина посміхався на всі тридцять два. - Співучасникам також не уникнути покарання, - глянула на Яна. Я пам’ятаю його з того вечора. Саме на нього мені вказала Олівія. І я припускаю, що саме він попросив дівчину підляти мені зілля.

Посмішка Яна зникла з обличчя. Я розвернулась до вікна та запитала:

- Чи знає хтось для чого взагалі винайшли таке зілля? 

- Для обезболення, - тихо ледве чутно відповів дівочий голос. Я повернулась та побачила перед собою молоденьку дівчину. Каштанове волосся з рудим відтінком обережно заплетене у дві косички. Окуляри мило дивились на її маленькому обличчю. Червона краватка зав’язана акуратно на шиї, що додавало дівчині образу школярки. Мила, добра та тиха. Світла магичка, це зрозуміло навіть без слів. Стереотипно думати, що Доля зробила світлих магів всіх покірними та спокійними, але більшість дійсно такими були. Зазвичай бойовими магами ставали тільки темні, але час від часу відьми та світлі маги також проявляли хист до мисливства на демонів.

- Студентка Ліліана Нокс? - запитала, щоб ствердитись у своїй думці. Адже тільки чиста та невинна душа, могла не поскаржитись на те, як я обійшлась з ниии того занятя. Дівчина кивнула. - Скажіть студентко Нокс, чому тоді зілля покори стали використовувати у такий ганебний спосіб?

- Я думаю через те, що невпевнені у собі чоловіки бояться відмови, тому використовують зілля, щоб відчути владу над жінками, - тихо майже шепочучи промовила дівчина. 

- Це ще хто не впевнений, - фиркнув Ян Теренс. 

- Вам є що додати, студенте Теренс? - стояла ззаду нього, сверлячи діру у його потилиці. 

Ненавиджу тих хто намагається підкорити собі когось. Уявляю скільком дівчатам він підливав ось так зілля. І не завжди в них є рицар на білому коні, точніше на чорній матовій машині, такий як Майкл Арден. Я згадала, що навіть не подякувала йому. Хоча дякувати відьми не вміють. Це також стереотип, але нажаль правдивий. 

- Ні, - опустив він погляд на стіл. 

- Чудово, - маленька перемога уже в мене в кишені. Я просто так не здамся, поки ці двоє не відплатять за свої вчинки. - А тепер готуємо зілля покори. 

- Але воно заборонено, - обурився Георг Колвіл. 

- Заборонено продавати, але готувати для себе будь ласка, - посміхнулась та розклала інгредієнти. - У кого буде ідеальне зілля офіційно звільняю від наступного занятя. 

Студенти оживились. 

Я спеціально підмінила деякі інгредієнти в рецепті зілля та слідкувала за всіма студентами, але ніхто навіть виду не подав, що щось не так. 

- Зілля покори буде звичайним забродившим компотом, якщо в нього не додати, - я зробила паузу та обдивилась студентів. Вони очікуюче чекали, що ж я скажу. - Сушені листки вишні. 

Я майже не збрехала. Для зілля дійсно потрібні були листя вишні, але не звичної. Зілля покори вважається ідеальним, якщо добавити листя декоративної вишні, а точніше сакури. 

Я пройшлась столами та уважно роздивилась їх зілля. Зізнатись студенти ідеально зварили компот. І я думаю якби ми варили зілля покори, воно б також було ідеальним. 

- А тепер випийте, - повільно розтягнула свої губи в підлій усмішці. 

- Це така помста? - Олівія підняла брови.